Де ховаються боги? Американські вчені висунули сенсаційну гіпотезу про те, чому ми не можемо знайти інопланетян

«Можливо, людський інтелект — це лише короткий етап перед тим, як машини прийдуть до влади. Це може дати відповідь на запитання, де ховаються інопланетяни», — вважають американські вчені Мартін Різ і Маріо Лівіо.

Парадокс Фермі і де всі інопланетяни

Чому ми досі не знайшли інопланетян?

Це питання бентежить багатьох учених, не кажучи вже про безліч фантастів.

Ми відчайдушно скануємо весь видимий нам Всесвіт щодо таємничих радіосигналів і взагалі будь-яких ознак активності інших цивілізацій. А останнє десятиліття взагалі минуло під знаком відкриття і детального вивчення екзопланет.

Часом нам навіть здавалося, що ми знайшли сліди гігантських структур штучного походження, які свідчать про діяльність інопланетян.

Але прямих доказів існування позаземного життя у нас поки що немає.

Найчастіше в цьому контексті спливає відомий «парадокс Фермі».

Якось у 1950-х італійський фізик Енріко Фермі відвідав Лос-Аламоську національну лабораторію в штаті Нью-Мексико. Так-так, ту саму, історію появи якої ви нещодавно бачили в Оппенгеймері Крістофера Нолана.

Одного разу, коли Фермі йшов на обід із колегами-фізиками (серед них, до речі, був і Едвард Теллер, якого ви теж бачили в Оппенгеймері). Хтось згадав у розмові інопланетян, і Фермі несподівано сказав: «А де всі?».

Так народився «парадокс Фермі». Де розумні цивілізації в нашій галактиці Чумацький Шлях? Найпростіші калькуляції показують, що розвинена цивілізація могла б досягти будь-якого куточка галактики за час, значно менший за вік галактики, і тут виникло питання: чому ми її не бачимо?

За роки, що минули після того, як Фермі поставив своє запитання, було запропоновано десятки можливих розв’язків «парадокса».

Ось деякі з найпоширеніших.

Зокрема, деякі науковці стверджують, що відсутність інопланетних сигналів є результатом дії «великого фільтра» — еволюційного вузького місця, непроникного для більшості живих організмів.

Якщо це справді так, то такий фільтр знаходиться або в нашому минулому, або в нашому майбутньому.

Якщо він перебуває позаду нас, то, можливо, він виник, наприклад, під час спонтанного зародження життя або під час переходу одноклітинних організмів у багатоклітинні.

У будь-якому разі це означає, що складне життя зустрічається рідко, і, можливо, ми навіть самотні в Чумацькому Шляху.

З іншого боку, якщо перед нами великий фільтр, то більшість розвинених цивілізацій зрештою можуть упертися в стіну і припинити своє існування. Якщо це так, то й людство може опинитися в такому становищі. Наприклад, таким фільтром може стати екологія планети, яку цивілізація неминуче руйнує, досягнувши певного рівня технологічного розвитку. Або ж цей фільтр — ядерна війна.

Загалом, куди не кинь — усюди клин.

Але американські вчені Мартін Різ і Маріо Лівіо вважають, що ситуація зовсім не безнадійна. Вони пропонують інший погляд на парадокс Фермі. Їхнє дослідження на цю тему було нещодавно опубліковане в авторитетному виданні Scientific American.

Логічно припустити, що існують хімічні та метаболічні обмеження на розмір та обчислювальну потужність органічного мозку, розмірковують учені.

Насправді, можливо, ми вже близькі до цих меж. Але електронні комп’ютери (тим більше, можливо, квантові) цим не обмежені. Таким чином, за будь-якого визначення поняття «мислення» можливості та інтенсивність органічного мозку людського типу зрештою будуть повністю поглинені мозковими процесами штучного інтелекту (ШІ).

Можливо, ми вже підійшли до кінця дарвінівської еволюції, тоді як еволюція технологічних розумних істот перебуває лишень на початковій стадії.

Чому високорозвинене життя виявиться технологічним, а не біологічним?

Мало хто сумнівається в тому, що машини поступово перевершуватимуть або розширюватимуть все більше і більше наших унікальних людських можливостей.

Питання лише в тому, коли це станеться.

Багато футурологів, наприклад, Рей Курцвейл і деякі інші футуристи вважають, що панування ШІ настане всього через кілька десятиліть.

Інші вважають, що йдеться про століття. Однак у будь-якому разі, порівняно з еволюцією, унаслідок якої з’явилося людство, технологічний прогрес займає всього лише мить.

Адже наше перетворення з найпростіших організмів на складніші, які дивляться TikTok і голосують на виборах за «балакучі голови», зайняло мільярди років.

Ба більше, технологічний час становить менше однієї мільйонної частини величезного космічного часу, що лежить попереду. Адже ті 13 з гаком мільярдів років, які минули з часу Великого вибуху, можуть бути лише фрагментами раннього дитинства нашого Всесвіту.

Таким чином, результати майбутньої технологічної еволюції можуть перевершити людину настільки, наскільки ми перевершуємо в інтелектуальному плані гребінчасте желе, підсумовують Різ і Лівіо.

Залишається зрозуміти, як бути зі свідомістю.

Інтелект — це сукупна або глобальна здатність людини діяти цілеспрямовано діяти, раціонально мислити та ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем, підсумовує Девід Вонг із британського коледжу Ньюхнем.

Інакше кажучи, це здатність людини як самостійно осягати нові ідеї, так і робити висновки з попередніх спроб.

Учені досі не дійшли єдиної думки про те, чи є свідомість особливою властивістю, притаманною тільки органічному мозку, якими володіють люди та інші тварини. Є теорія про квантову природу свідомості, яка ставить під питання наше розуміння того, які процеси в мозку відповідають за цю саму свідомість.

Простіше кажучи, питання, яке має фундаментальне значення, — чи може електронний інтелект, навіть якщо його можливості здаються надлюдськими, все ж таки не володіти самосвідомістю або внутрішнім життям?

Або ж — як припускають деякі футурологи — свідомість сама по собі виникне в будь-якій досить складній мережі? Незалежно від того, органічна вона чи цифрова?

Різ і Лівіо вважають, що від відповіді на це запитання залежить дуже багато чого.

Наприклад, якщо свідомість як така (а саме вона робить нас людьми) притаманна лише живим організмам, то якими б досконалими не стали машини, вони не можуть бути нашим майбутнім.

Якщо ж свідомість може існувати в цифровому вигляді, і машини будуть нею володіти, то ми повинні вітати перспективу їхньої майбутньої гегемонії, вважають автори роботи.

Як нам знайти не біологічних інопланетян?

Отже, якщо хоча б на якийсь час прийняти гіпотезу про те, що високорозвинене життя може здійснити перехід від біологічного виду до технологічного, то наші погляди на пошуки інопланетян можуть (і повинні!) пережити серйозну трансформацію.

Припустимо, що існує безліч інших планет, на яких зародилося життя, і деякі або більшість із них пройшли еволюційний шлях, у чомусь подібний до земного, міркують Різ і Лівіо.

Однак навіть у цьому разі вкрай малоймовірно, що ключові етапи цієї еволюції будуть синхронізовані із земними.

Якщо поява інтелекту і технологій на екзопланеті значно відстає від земного (або тому, що планета молодша, або тому, що деякі «фільтри» проходили довше), то на цій планеті, вочевидь, не буде виявлено жодних свідчень існування розумного виду. З іншого боку, навколо зірки, старішої, ніж Сонце, життя могло б мати значну фору в мільярд років і більше. Простіше кажучи, там життя могло зародитися раніше і пройти всі основні етапи розвитку ще до того, як на Землі зародилися перші багатоклітинні організми.

Органічним істотам для протікання хімічних реакцій, що призводять до зародження життя, необхідне середовище на поверхні планети. І це диктує нашу нинішню логіку в пошуках позаземного життя. Ми шукаємо планети, які (з нашої точки зору) можуть бути придатні для біологічного життя.

Але якщо ми говоримо про електронний інтелект, який уже не має біологічної основи, то умови змінюються.

Такій цивілізації вже не потрібні ні вода в рідкому вигляді, ні навіть атмосфера. Ба більше, розвиненій цивілізації, можливо, не знадобиться навіть гравітація. Адже при будові масивних об'єктів вона тільки заважає, вимагаючи додаткових енерговитрат. Найімовірніше, небіологічна цивілізація віддасть перевагу відкритому космосу і невагомості, припускають Різ і Лівіо.

Крім того, небіологічні «мізки» зможуть розвинути здібності, які людина навіть не може собі уявити.

Є й інше важливе міркування.

Органічний інтелект рівня людини може бути, в загальному випадку, лише короткочасною фазою, що передує приходу машин.

Якщо інопланетний інтелект еволюціонував подібним чином, то нам навряд чи вдасться зловити його в той короткий відрізок часу, коли він ще був втілений в органічній формі.

Найімовірніше, більшість високорозвинених цивілізацій проживають найбільший відрізок свого буття в електронному вигляді. Простіше кажучи, їхні домінантні істоти не з плоті й крові, і, можливо, вони навіть розташовані не на планетах, а на станціях у далекому космосі.

А ще в такому разі, нам потрібно переосмислити саме поняття еволюції та цивілізації.

Навряд чи такі цивілізації поводитимуться як експансіоністські та агресивні, вважають Різ і Лівіо.

Ми звикли дивитися на космос через призму земного життя. Дарвінівський природний відбір, що домінує на Землі, у певному сенсі ставить на чільне місце виживання найсильніших.

Але ніякого природного відбору в цивілізації цифрових істот не буде. Ці електронні нащадки цивілізацій із плоті та крові можуть існувати мільярди років, можливо, ведучи спокійне, споглядальне життя.

І, найімовірніше, досягнувши найвищого рівня розвитку , «цифрова цивілізація» не спілкуватиметься за допомогою простих радіо- та оптичних сигналів, на пошуках яких ми зараз зосереджені.

Зараз ми приділяємо основну увагу радіочастині електромагнітного спектра. Але оскільки ми не маємо жодного уявлення про те, що перебуває за його межами, ми повинні чітко досліджувати всі діапазони хвиль, включно з оптичною та рентгенівською частинами. Не обмежуючись прослуховуванням радіопередач, ми маємо бути уважними й до інших ознак неприродних явищ або активності.

Логічніше швидше шукати мегалітичні колосальні структури, на кшталт гіпотетичної сфери Дайсона. Такі конструкції можуть бути потрібні розвиненим цивілізаціям, щоб витягувати енергію із зірок тощо .

Ще один варіант — штучно створені молекули, такі як хлорфторвуглеці - нетоксичні, незаймисті хімічні речовини, що містять вуглець, хлор і фтор, — в атмосферах планет.

Як зазначав Різ у своїй статті для The Conversation кілька років тому, ці хімічні речовини є парниковими газами, які не можуть утворюватися внаслідок природних процесів.

А отже, вони можуть бути ознакою «тераформінгу» (зміни планети з метою зробити її більш придатною для життя) або промислового забруднення.

На закінчення Різ і Лівіо роблять три висновки, які можуть вплинути на наші пошуки позаземного життя:

• інопланетяни не будуть органічними або біологічними істотами;
• вони не залишаться на поверхні планети, де жили їхні біологічні попередники;
• ми не зможемо зрозуміти їхні мотиви та наміри.