Все дуже просто? Вчені придумали, як полегшити подальші пошуки життя у космосі

Насправді причин (окрім найочевиднішої, на яку натякав сам Енріко Фермі, — що розумне життя існує лише на Землі) є дуже багато: позаземне життя можливо ще недостатньо розвинуте, аби вийти з нами на контакт; розвинена цивілізація може банально знаходитись дуже далеко, а тому ми не можемо її побачити; можливо, наші технології недостатньо розвинуті, щоб знайти життя на інших планетах; інопланетне життя в принципі може бути чимось іншим, зовсім не схожим на людську форму життя.

Хай якою була б відповідь на це питання, вчені сподіваються одного разу все ж таки натрапити на сліди існування життя десь у космосі. А тому важливо знати, де його шукати.

Зараз найпоширенішим підходом вважається пошук екзопланет — тобто, планет, які обертаються довкола інших зірок, а не Сонця — які схожу на нашу Землю за складом, розміром, віддаленістю від своєї зірки тощо.

Проте навіть ці ознаки є дуже широкими, адже вчені знаходять нові екзопланети майже щоденно — станом на зараз підтверджено існування майже 5500 планет біля інших зірок.

Команда астрономів під керівництвом Анни Шапіро з Інституту дослідження сонячної системи Макса Планка в Німеччині у своєму новому дослідженні придумала, як можна звузити коло можливих варіантів для подальшого вивчення. Робота вчених опублікована в журналі Nature Communications.

Дослідники вважають, що спершу важливо звертати увагу не на самі планети, а на зорі, навколо яких вони рухаються. Річ у тім, що склад зірок може значно відрізнятися — це залежить від багатьох факторів, проте дуже важливим є момент її зародження.

Наприклад, у ранньому Всесвіті взагалі не існувало важких елементів; були тільки водень та гелій. Саме з цих елементів почали зароджуватися найперші зірки. Коли вони спалювали усе паливо та вибухали, ця реакція створювала інші, складніші елементи, які вчені називають металами. Вибухом вони викидалися у космічний простір, де зрештою підхоплювалися іншими зірками.

Себто, головним показником віку зірки є її металічність — чим раніше у Всесвіті народилася зірка, тим нижча металічність, і навпаки.

Ці нові елементи впливали на потужність випромінювання зірок. Чим більшою є металічність зірки, тим менше ультрафіолетового випромінювання вона здатна видавати. Це важливо, оскільки ультрафіолетове випромінювання може завдати шкоди біологічному життю на планеті, оскільки воно може спричиняти різноманітні пошкодження ДНК.

З іншого боку, якби на нашу планету звернула увагу якась позаземна цивілізація, то їм би могло здатися, що Земля також не є ідеальним місцем для зародження життя, зауважують вчені. Нам дуже пощастило з щільною атмосферою планети, яка блокує більшу частину сонячного випромінювання.

Саме тому немає якогось єдиного «ідеального» показника, який може підказати нам, чи може десь далеко у космосі зародитися життя. У найкращому випадку дослідники можуть виключити певні екзопланети, проте відібрати «найкращі» з них виключно за металічністю зірки, розміром планети чи її орбітою неможливо, адже зародження життя — це надскладний процес, який вимагає збігу неймовірної кількості факторів.

Проте важливо також звертати увагу саме на ті з них, які в сукупності можуть допомогти нам побачити саме ту планету, де може бути життя. Вже далі вчені зможуть підключати інші інструменти, як-от космічний телескоп Джеймса Вебба, який може вивчити атмосферу екзопланети та вказати, чи має вона потенціал для зародження життя.