Наукпоп

12 грудня 2021, 07:03

НВ Преміум

Місяць — це планета. Учені виступили з несподіваною заявою, яка змінить наше сприйняття Всесвіту

Нове дослідження американських учених показало, що Місяць і багато інших супутників у нашій Сонячній системі мають повне право називатися планетами.

У 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС) прийняв суворі критерії для визначення слова «планета».

Вчені вирішили, що для отримання цього звання небесне тіло має:

  • обертатися по орбіті навколо Сонця, не будучи супутником іншого небесного об'єкта;
  • мати достатню масу і гравітацію, щоб мати сферичну форму;
  • її орбіта має бути очищена від інших небесних тіл.

Цим умовам відповідають лише вісім небесних тіл Сонячної системи: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Саме вони мають право називатися планетам, згідно з визначенням МАС — незадовго до прийняття цих критеріїв вчені «розжалували» Плутон, який раніше вважався дев’ятою планетою. Відтоді вчені називають його карликовою планетою, адже він відповідає лише двом із трьох умов.

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Чищення орбіти означає, що планета має найбільшу гравітацію, а отже і масу, завдяки чому вона «розштовхує» інші об'єкти зі свого шляху навколо Сонця.

Гравітація Нептуна впливає на Плутон, адже їхні орбіти перетинаються. До того ж, Плутон ділить свою орбіту з деякими замороженими об'єктами пояса Койпера. Тож у 2006 році його позбавили звання планети.

Того ж року словом року визнали «оплутонити» — тобто «зменшити або знецінити когось або щось, як це сталося з колишньою планетою Плутон». Іронічно, що один із учених, який брав активну участь у оплутонюванні навіть написав книгу Як я вбив Плутон і чому це було неминуче), активно займається пошуками альтернативної дев’ятої планети, в існування якої вірить багато дослідників.

Однак американські вчені під керівництвом планетолога Філіпа Мецгера з Університету Центральної Флориди випустили в журналі Icarus доповідь, у якій вони стверджують, що перераховані критерії засновані не на науці, а на «фольклорі та астрології».

Вони закликають спростити визначення планети, скасувавши третій критерій. Точніше не скасувати, а трохи пом’якшити його — замість «очищеної орбіти» дослідники пропонують замінити його на те що, що небесне тіло має бути геологічно активним зараз чи в минулому. Простіше кажучи, там мають бути вулкани — байдуже, активні чи згаслі.

У такому разі планет у Сонячній системі стало б набагато більше — ними стали б багато карликових планет і навіть астероїдів і деяких природних супутників «справжніх» планет. Так, зокрема й Місяць, про планетарну природу якого вчені говорять досить давно.

Те, що багато небесних тіл у Сонячній системі схожі одне на одне, є вагомою причиною об'єднати їх у єдиний вид, упевнені дослідники. Мецгер порівнює цю ситуацію із ссавцями, які залишаються ссавцями незалежно від місця свого проживання — хоч під водою, хоч на суші.

«Річ не в тім, де вони знаходяться. Ідеться про характеристики, які роблять їх такими, якими вони є. Число екзопланет, які ми виявили за останні 10 років, різко збільшилося, і воно тільки збільшуватиметься у міру того, як ми розміщуватимемо в космосі найкращі телескопи», — каже вчений.

Під час своєї роботи, яка тривала близько п’яти років, дослідники вивчили наукову літературу про планетологію за останні 400 років — від часів Галілея. Стародавній учений уважав планетою небесне тіло, яке змінюється з часом, — більш сучасне трактування говорить саме про вулканічну активність.

Проте згодом визначення планет змінилося, причому, як уважають учені, без вагомих причин.

Насамперед це сталося через «період забуття», який стався в 1910−1050-х роках — тоді астрономи не приділяли планетам стільки ж уваги, скільки раніше, і писали про них менше наукових статей.

Водночас активно поширювали щорічно оновлювані альманахи, у яких робили погодні й інші прогнози з урахуванням положення планет. Для таких «розрахунків» що менше планет — то зручніше. Саме тоді астрологічні уявлення про те, що місяці чи супутники не є планетами, проникли у наукову літературу, уважає Мецгер. Відтоді в науковій літературі почала поширюватися думка, що планетами є ті небесні тіла, які обертаються навколо Сонця.

«Це може здатися невеликою зміною, але вона підірвала концепцію планет, яку дав нам Галілей. Планети перестали визначати за складністю їхньої будови, їхньої геології та потенціалу для життя та розвитку цивілізації. Натомість їх почали визначати за рахунок того, що рухаються певними ідеалізованими шляхами навколо Сонця», — підкреслює Мецгер.

У 60-х, коли вчені знову повернулися до активного вивчення планет завдяки першим космічним місіям, учені розділилися на два табори — хтось використав геофізичне визначення планет, запропоноване Галілеєм, а хтось відкидав місяці й інші планетні об'єкти. Такий собі планетний расизм.

Звичайно, зараз ми набагато краще розуміємо внутрішні структури небесних об'єктів. Завдяки новим технологіям ми можемо визначати склад небесних тіл точніше, ніж будь-коли. Проте критерій «чистої орбіти» — це точно не те, до чого повинні привести ці знання, кажуть дослідники.

Мецгер упевнений — рішення, ухвалене МАС у 2006-му році, було продиктоване саме бажанням підкреслити й обґрунтувати, чому в Сонячній системі так мало планет. «Чиста орбіта» — це характеристика, яка не дає жодного уявлення про внутрішню природу об'єкта, тим паче, що раніше вчені ніколи не використовували цю характеристику для визначення планети.

Учений сподівається, що одного разу МАС змінить наявні критерії планет, а геофізичне визначення цього терміну колись буде відображено у підручниках.

«Я і більшість учених-планетологів уважаємо круглі крижані місяці планетами. У кожній із них існують активні геологічні процеси, як і в будь-якому іншому світі, який має масу, достатню для досягнення гідростатичної рівноваги. Як геологу набагато корисніше розділяти планети за їхніми внутрішніми характеристиками, ніж за їхньою орбітальною динамікою», — каже Шарлін Детеліч, геолог і дослідниця Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса, яка виступила співавторкою доповіді.

Вона впевнена — розширення кількості можливих планет стимулювало б інтерес школярів до вивчення Всесвіту.

У чому ще можна бути впевненим, то це в тому, що робота вчених викличе нові дискусії щодо визначення планет та їх кількості в Сонячній системі. Проте автори дослідження впевнені — правильні визначення формують майбутнє науки та те, як ми спостерігаємо та вивчаємо навколишній світ.

Але, як кажуть автори дослідження, важливими є визначення. Вони формують те, як ми спостерігаємо, теоретизуємо та думаємо про природу на фундаментальному рівні.

Другие новости

Всі новини