Коли ми їх знайдемо? А вони нас бачать? Найцікавіші дослідження з пошуку позаземного життя у 2022 році

Іспанський вчений Альберто Кабальєро хотів визначити, наскільки небезпечними можуть бути спроби зв’язатися з позаземними цивілізаціями. Результат його дослідження можна розділити на два висновки: хороший і поганий.

Поганий — це те, що у нашій галактиці може бути чотири цивілізації, які навряд чи бажають добра своїм космічним сусідам, що потенційно було б дуже небезпечно. Хороший — це те, що шанси зустрітися з ними й бути знищеними вдвічі нижчі за ймовірність того, що в Землю вріжеться астероїд, який викличе глобальну катастрофу. А ця вірогідність сама по собі дуже мізерна.

Для свого дослідження вчений підрахував кількість країн, які протягом останніх 50 років вторглися на територію іншої країни. Потім він взяв ці дані та співставив із кількістю відомих, передбачуваних, а також потенційно населених екзопланет, спираючись на оцінку італійського вченого Клаудіо Макконе, який стверджував, що в Чумацькому Шляху може існувати близько 15 тис. цивілізацій.

Підрахунки показали, що можливість вторгнення ворожої інопланетної раси на Землю надзвичайно низька. І річ навіть не в тому, що всі інопланетяни добрі й хочуть дружити, а в тому, що досягнення технологічного розвитку, що дає можливість подорожувати крізь зірки, — це довгий і неймовірно складний шлях.

Кабальєро і сам визнає, що для розрахунків йому довелося спиратися на деякі припущення, а не тільки на факти, через що його розрахунки можна сприймати як щось гіпотетичне. Вчений міг брати до уваги виключно на людський досвід, щоб зробити це саме дослідженням, а не науково-фантастичним сюжетом.

Проте далеко не факт, що гіпотетична позаземна цивілізація керується тією ж логікою, каже вчений. Загалом він не хотів нікого налякати чи розсмішити — своїми розрахунками Кабальєро хотів розпочати дискусію, наскільки взагалі людству потрібно шукати контакту з позаземними цивілізаціями.

Знайти життя у космосі нам допоможуть зірки

Здавалося б — це настільки очевидна думка, що писати чи озвучувати її дивно. Ну а де ще може існувати життя, як не біля якоїсь зірки? Проте деякі вчені пропонують орієнтуватися на зірки не стільки для пошуку екзопланет, що обертаються довкола них та які бути потенційно придатними для життя.

Минулого року ми розповідали, як, на думку деяких вчених, люди можуть використати Сонце як природний телескоп. Цього року ми знайшли ще одну цікаву ідею; так, американський астрофізик Бен Цукерман припускає, що для пошуку інопланетян людству варто звернути увагу на білих карликів — сонцеподібні зірки, що вмирають. Саме ці зірки вважаються найперспективнішими для виникнення біля них життя, а тому вчений хоче зосередити основну увагу на них.

Навколо деяких з них можуть бути побудовані сфери Дайсона — космічні сонячні батареї, які просунута цивілізація може використовувати для накопичення енергії своєї зірки. На думку Цукермана, саме це наш найкращий шанс знайти розумне життя за межами Землі. Тим паче, що за його підрахунками, в Чумацькому Шляху може бути 9 млн білих карликів, навколо яких теоретично можна побудувати ці мегаструктури.

Шукати треба не життя, а сліди технологій

Якщо розвинені інопланетні цивілізації існують, то десь дуже далеко. Тому нам потрібно шукати не біологічні сліди життя на віддалених екзопланетах, а технологічні сигнатури біля далеких зірок.

Так Мартін Ріс, почесний професор космології та астрофізики Кембридзького університету, аргументує свою думку про те, що у нас набагато більше шансів виявити в космосі інопланетний штучний інтелект, ніж самих представників позаземної цивілізації.

Він упевнений, що технології майбутнього дадуть людству можливість запускати космічні кораблі, керовані виключно автономним штучним інтелектом. Ба більше, Ріс припускає, що згодом ШІ зможе взяти гору над людським інтелектом і згодом біологічна форма життя в принципі пропаде. Тому вчений вважає, що якщо десь далеко таки існує якась надрозвинена цивілізація, то вона також досягне (або вже досягла) цих можливостей.

Ця ідея набирає все більше прихильників. Наприклад, нещодавно деякі вчені проєкту Breakthrough Listen — найбільшої у світі ініціативи з пошуку розумного позаземного життя — почали вивчати зірки у нашій галактиці у пошуках підозрілих техногенних сигналів. Проте для вивчення всіх потенційно цікавих об'єктів нам потрібні більш чутливі технології, які могли б охопити якнайбільші ділянки неба. Однак навіть сучасні телескопи можуть зафіксувати цікаві аномалії.

Революційний спосіб пошуку

Міжнародна команда вчених на чолі з групою Applied Physics пропонує використовувати детектори гравітаційних хвиль, щоб відстежувати космічні кораблі.

Існування гравітаційних хвиль було передбачено понад сто років тому Альбертом Ейнштейном. Це брижі у тканині простору-часу, спровоковані найпотужнішими космологічними подіями, як то злиття чорних дір чи поглинання чорною дірою масивної зірки.

Якщо максимально спростити, то ці сигнали можна порівняти зі звичайними хвилями, що виникають після падіння каменю, який кинули у воду та «вібрацією», яка проходить космосом крізь увесь простір-час. Вплив гравітаційних хвиль на Землі відчути неможливо — наша планета занадто маленька, щоб їхня дія хоч якось вплинула на неї. Проте з нещодавнього часу ми можемо їх зафіксувати — і це дає вченим небачені досі можливості щодо дослідження космосу.

Вчені впевнені, що сучасні гравітаційно-хвильові обсерваторії зможуть помічати інопланетні апарати, які будуть подорожувати Чумацьким шляхом. Проте для цього потрібно, щоб ці космічні кораблі або були достатньо масивними, або використовували варп-двигуни.

Модернізація детекторів, яка проходить у наші дні, та будівництво нових, дозволить вченим ловити менш «гучні» події, завдяки чому ідея дослідників з Applied Physics не виглядає такою фантастичною. У майбутньому ці обсерваторії зможуть фіксувати менші хвилі, які будуть створюватися прискоренням значно менших апаратів.

Чи реально взагалі знайти позаземну цивілізацію?

Закони фізики кажуть, що ні — навіть якщо розвинена позаземна цивілізація і справді існує десь у космосі.

Так, планетологи Майкл Вонг і Стюарт Бартлетт пропонують таке рішення парадокса Фермі: навіть якщо цивілізація розвивається, вона приречена на стагнацію і смерть, перш ніж вона зможе подорожувати до інших зірок — не кажучи вже про галактики.

Вони стверджують, що технологічний розвиток рано чи пізно досягає критичної точки, коли інновації банально не встигають за попитом на енергію. Вчені назвали цей момент сингулярністю.

Це можна порівняти з загальним крахом системи, який викликає різке уповільнення зростання через технічну неможливість його забезпечення. Слідом за цією кризою слідує стрімкий колапс, який у планетарному масштабі може стати кінцем усієї цивілізації.

Єдина альтернатива — відмовитися від постійного розвитку та зростання на користь стратегії «гомеостатичного пробудження». Така цивілізація перенаправляє свої зусилля з безмежного зростання на підтримку вже існуючого добробуту, сталий розвиток та гармонію з навколишнім середовищем, завдяки яким зберігається можливість жити та процвітати далі, але виключно біля своєї зірки. Така цивілізація не відмовляється від космічних досліджень, однак вони не будуть достатньо масштабними, щоб вступити в контакт із Землею.

Будь-який із цих варіантів означає єдине рішення парадокса Фермі — ми ніколи не зустрінемося з представниками позаземної цивілізації.

А чи реально побачити нас?

Якби Земля була екзопланетою, чи змогли б ми розгледіти життя на ній? Або, іншими словами, чи можуть інопланетяни побачити, що на нашій планеті є життя?

З’ясувалося, що на те, як виглядає Земля з космосу, впливають різні пори року, а також місце спостереження. Тобто розташування інопланетного телескопа.

Жан-Ноель Меттлер, докторант кафедри фізики Швейцарської вищої технічної школи Цюриха, зі своєю командою вивчив чотири напрямки, з яких за Землею могли б спостерігати інші цивілізації — з боку Північного та Південного полюсів, з боку екваторіальної частини Африки та з екваторіальної частини Тихого океану.

Виявилося, що точка для спостереження ма визначальне значення, що саме побачать інопланетяни, адже інтенсивність відображення різних біосигнатур (потенційних слідів життєдіяльності) на кшталт вуглекислого газу, метану або оксиду азоту залежить від того, з якого боку дивитися на Землю.

Загальний висновок вчених полягає у тому, що позаземній цивілізації потрібно буде більше, ніж одне дослідження, щоб побачити наявність життя на нашій планеті. А це значить, що і наші методи вивчення екзопланет потрібно вдосконалювати, адже ми також могли пропустити щось цікаве через «неправильну» зону чи метод спостереження.