Людство активно вивчає питання — чи є ми єдиною розумною расою у Всесвіті. Адже наш світ настільки величезний, у ньому існують трильйони зірок — невже Земля справді може бути єдиною планетою, на якій існує розвинена цивілізація?
Здавалося б, імовірність появи ще однієї планети, на якій могло б з’явитися та розвиватися життя, досить велика.
Тому ми так активно шукаємо сліди позаземних цивілізацій — таємничі радіосигнали, незвичайні сліди на Землі та, звичайно, НЛО. Щодо останніх — у світі новий бум популярності їх вивчення; зараз НЛО (або, швидше, НПЯ — непізнані повітряні явища) планують вивчати найкращі астрофізики США, американська армія і навіть NASA.
Однак якщо десь у Всесвіті існує інопланетна цивілізація, то чому ми досі так і не зустріли ні її, ні слідів її життя? Адже ми активно вивчаємо космос, розглядаємо галактики, зірки, зафіксували вже більше 5000 екзопланет і навіть змогли роздивитися одну екстропланету. Чому нам так і не вдалося вийти на слід наших космічних сусідів?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Приблизно так можна описати парадокс Фермі, запропонований нобелівським лауреатом Енріко Фермі.
Однією з відповідей на цей парадокс є гіпотеза унікальної Землі. Її у своїй книзі Унікальна Земля: Чому високорозвинене життя не є поширеним явищем у Всесвіті, представили палеонтолог Пітер Ворд і астроном Дональд Браунлі. Якщо спростити, то, згідно з їхньою гіпотезою, життя на Землі виникло і процвітає завдяки унікальним умовам, які навряд чи повторюються десь іще у Всесвіті.
Гіпотеза унікальної Землі була досить незвичною для свого часу. Та й зараз, ураховуючи мільярди всіляких планет, які існують у Всесвіті, здається, що вже десь у далеких галактиках точно має бути ще одна Земля.
Однак наша планета — це не просто великий шматок каменю, який обертається навколо великої кулі, що горить. Життя на Землі виникло завдяки неймовірній комбінації факторів, і, на думку вчених, повторення подібної комбінації десь малоймовірне. Ось лише кілька з них:
- Земля з’явилася біля достатньо (але не надто) багатої на метали зірки — інакше планета, швидше за все, була б черговим газовим гігантом;
- На поверхні планети є рідка вода, яка не випаровується і не замерзає;
- Сонце вже існує (й існуватиме) мільярди років; при цьому воно випромінює достатньо ультрафіолетового випромінювання, але не дуже багато — інакше воно не дало б життю розвинутися;
- Орбіта Землі досить стабільна відносно Сонця. Водночас нахил осі планети дозволяє сезонам змінюватися відносно м’яко. За це нам варто подякувати Місяцю, який стабілізує нахил Землі;
- Сама будова Сонячної системи захищає Землю від астероїдів і метеорів, більшість із яких «застрягають» у зовнішній її частині або в поясі астероїдів, що міститься між Марсом і Юпітером. Саме газові гіганти — їхні розміри та маса — бережуть Землю від більшої частини космічних зіткнень;
- Ядро Землі створює магнітне поле, яке захищає поверхню планети від сонячної радіації;
- Більша частина існування Землі пройшла без кисню і, відповідно, життя. Тобто кисень не просто з’явився в потрібний час, а й у достатній кількості, щоб життя на планеті розвинулося та почало його використовувати;
- Тектоніка плит дозволяє екосистемам постійно розвиватися. Крім того, завдяки цьому відбувається циркуляція вуглецю, який інакше накопичувався б в атмосфері і вже давно створив би парниковий ефект, «убивши» всю планету.
Важливо уточнити, що вчені розглядають гіпотезу лише з погляду виникнення на Землі складного життя. Просте життя, на думку вчених, досить поширене у Всесвіті — сліди бактерій є навіть на Марсі, крижаних супутниках Юпітера і навіть, можливо, на ще більш непридатній для життя (у нашому розумінні цього слова) Венері. Зрештою, мікроби існують навіть у найсуворіших умовах на Землі.
Браунлі в інтерв'ю для видання Astronomy пояснює, що якщо ми і виявимо життя десь у Всесвіті, то це будуть мікроби. За його словами, вони набагато менш вимогливі до умов на планеті, що і сприяє можливості появи простого життя та його виживання.
Варто зазначити, що ідея вчених зазнає критики. Головна претензія стосується того, що дослідники у своїй гіпотезі спочатку вважають, що життя може розвинутися виключно на планетах земного типу. Їхнє припущення ігнорує можливість розумного життя адаптуватися до навколишнього середовища, адже фактично життя не обов’язково має існувати винятково в тому вигляді, у якому ми його знаємо.
Крім того, Всесвіт дійсно неймовірно великий. Зараз у нас банально немає можливості вивчити всі його куточки та простежити за кожною наявною планетою. Люди досі не можуть розгадати закони фізики, зрозуміти еволюцію Всесвіту та розгадати швидкість його розширення — саме тому гіпотеза унікальної Землі залишається лише гіпотезою.
Учені не проти критики. Швидше, навіть навпаки — адже таким чином їхнє дослідження стимулює роботу інших учених, які, можливо, прийдуть до якогось великого відкриття. «Гарна наука робить кілька речей, але, що найголовніше, вона стимулює іншу науку; вона має дратувати людей, причому настільки, що вони виходять і намагаються щось із цим зробити», — каже Ворд.
Дует дослідників зазначає, що, попри їхню гіпотезу, вони зовсім не проти, щоб ми таки зуміли виявити позаземне розумне життя. Вони, як і багато інших вчених, упевнені, що космічний телескоп Джеймса Вебба допоможе нам перевернути все, що ми знаємо про Всесвіт. Ураховуючи, що чимала частина досліджень, які будуть проведені за допомогою цієї обсерваторії, присвячена вивченню екзопланет, існує ймовірність, що незабаром гіпотеза вчених або буде зруйнована вщент, або отримає нові підтвердження.
Однак, навіть якщо припустити, що десь там усе-таки існує життя, феномен Фермі нікуди не подінеться — чому ж ми досі так і не знайшли жодних слідів позаземних цивілізацій? Тут нам на допомогу приходить дослідження планетологів Майкла Вонга і Стюарта Бартлетта, які вважають, що розвинені цивілізації приречені на стагнацію та смерть, перш ніж у них з’являється можливість подорожувати до інших зірок.
Учені припускають, що технологічний розвиток рано чи пізно досягає критичної точки, коли інновації банально не встигають за попитом на енергію. Це призводить до колапсу цивілізації. Єдина альтернатива — відмовитися від постійного розвитку та зростання на користь підтримки рівноваги. У такому разі цивілізація виживає, але втрачає можливість розширюватися за межі рідної зірки.
Будь-який із цих варіантів означає єдине розв’язання парадоксу Фермі — ми ніколи не зустрінемося з представниками позаземної цивілізації.