Майже 4000 км пішки. Британські дослідники вирушили в експедицію Антарктидою заради майбутніх космічних колоній

Щоб краще зрозуміти, як людина може адаптуватися до суворих умов сусідньої планети, NASA стежить за 80-денною експедицією «У гонитві за світлом» британських дослідників Джастіна Пекшоу та Джеймі Чайлдса. Наразі вони пройшли 1604 кілометри із запланованих 2159 км.

Їхній маршрут пролягає від російської арктичної станції Новолазаревська до центральної точки Південного полюса. Звідти вони планують дістатися станції Юніон Глейшер — це ще 1590 кілометрів до оригінального маршруту. Дослідники розраховують, що на всю експедицію в них піде 80 днів — на момент написання статті вони перебувають у дорозі вже 50 днів.

Спочатку маршрут був довшим, адже дослідники планували дійти до Антарктичного «полюсу недоступності» — найбільш важкодоступної частини континенту, найвіддаленішої від берегів Антарктиди. Однак потім цей пункт викреслили з планів, оскільки вітер і сніг не дали б можливості Пекшоу та Чайлдсу пересуватися у ключові для досліджень дні.

Мета подорожі — перевірити, як людина може пережити суворі кліматичні умови (крім сильних морозів чоловікам доводиться справлятися з поривами вітру, що сягають 200 км/год), а також вивчити психологічний бік таких експедицій, адже важкий маршрут і тривала ізоляція від суспільства — це, насправді, ще те випробування.

Чоловіки не використовують жодної механічної допомоги, крім повітряних зміїв, які тягнуть їх за собою під час попутного вітру. За собою вони тягнуть пару саней по 200 кілограмів кожні, на яких зберігаються їжа та обладнання, а також зразки їхньої крові, слини, сечі та фекалій, взяті під час маршруту.

«Подібно до екстремальних умов на планетах у нашій Сонячній системі, Антарктида має [суворе] навколишнє середовище, яке підходить для багатьох досліджень — ізоляція, вивчення мікробів, імунологія та багато іншого. Місія дасть вченим рідкісну можливість поглянути на здатність людини адаптуватися, і зробить свій внесок у моделювання дослідження космосу», — свідчить опис на офіційному сайті місії.

Обидва дослідники носять розумні пристрої, які постійно відслідковують їхній стан і передають дані до NASA, ЕКА та Стенфордського університету. Загальні дані як-от пульсу, рівня стресу, середньої тривалості сну та кількості спалених калорій також можна відстежити на сайті.

Вчені хочуть перевірити здатність дослідників оцінювати відстань візуально, адже в екстремальній ситуації це може бути не так легко, як здається. Наприклад, під час місії Аполлон-14 на Місяць висадилися астронавти Алан Шепард та Едгар Мітчелл, чиїм завданням був збір зразків місячних порід. Вони помітили кратер і почали йти до нього, після чого повернули назад, припустивши, що він розташований на відстані приблизно 1,5−2 кілометри. Насправді вони були лише за 15 метрів від краю цього кратера.

Звичайно ж, дослідники не просто йдуть на лижах крізь мороз, сніг та вітри. Вони збирають різні дані про навколишнє середовище, вимірюючи рівень льоду, радіацію та швидкість вітру. Таким чином вчені можуть заповнити прогалину в супутникових даних, яка виникла через те, що наші супутники не пролітають безпосередньо над Південним полюсом.

Дослідники також ведуть онлайн-щоденник для тих, хто хоче стежити за їхньою подорожжю уважніше. У ньому вони розповідають про частину труднощів, із якими стикаються на Південному полюсі — від спроб встановити намет на голому льоду до протистоянь із сильними поривами вітру.