Радіоактивні відходи і сплячі віруси. Що приховано в льодах Арктики, що тануть?

Найжахливіше те, що цей процес зупинити досить складно — наприклад, рік тому екологи констатували, що крижаний щит Гренландії вже на шляху до повного зникнення. Тепер друге за величиною крижане тіло в світі продовжить втрачати лід, навіть якщо температура унормується.

Постійне танення льоду небезпечне для земної кори — вона підвищується і розширюється в міру зменшення ваги льоду над Гренландією, Антарктикою і арктичними островами, викривляючи поверхню планети. За останні 15 років частина ландшафту змінилася назавжди, стверджують дослідники.

А в Сибіру через зміни клімату та особливі умови вічної мерзлоти, які є небезпечними для деяких місцевих регіонів, дедалі частіше почали утворюватися величезні кратери після вибухів метану. Через танення льодовиків «шапки» вічної мерзлоти слабшають, що робить їх більш уразливими до тиску покладів метанового газу, які накопичуються глибоко під землею. Ця деградація верхнього шару вічної мерзлоти також прискорює циркуляцію підземної «внутрімерзлотної» суміші, що складається з холодної солоної води й інших матеріалів, котре ще більше знижує міцність «шапки» над нею. У певний момент тиск з газових басейнів сягає критичної точки, яка викликає величезні вибухи.

Велика частина арктичної вічної мерзлоти існує близько мільйона років. За даними Національного центру даних по снігу і льоду, вона покриває близько 23 млн квадратних кілометрів Північної півкулі, а її товщина варіюється від одного до тисячі метрів. Одна з відомих небезпек потепління Арктики — викид величезної кількості парникових газів, які зосереджені в льодах та снігах.

Однак арктична вічна мерзлота зберігає в собі зовсім іншу небезпеку, про яку багато хто воліє не згадувати. Вчені на чолі з Кімберлі Майнер, системним інженером в Лабораторії реактивного руху в Каліфорнійському технологічному інституті NASA, проаналізували тисячі досліджень, щоб зібрати воєдино всі хімічні, вірусні та мікробні небезпеки, які приховує для нас Арктика. Їхній доробок можна прочитати в журналі Nature Climate Change.

Однією з потенційних проблем, з якою нам можливо доведеться зіткнутися, — радіоактивні відходи, які безконтрольно скидали в арктичні льоди під час ядерних випробувань в другій половині ХХ століття. Внаслідок різних експериментів, вибухів, аварій і просто байдужого ставлення до утилізації небезпечних відходів рівень радіації буде залишатися приблизно до 2500 року. Однак мерзлота тане вже зараз, а отже, в атмосферу вже згодом можуть потрапити не найприємніші елементи — плутоній, цезій і уран.

Не варто забувати і про інші небезпечні хімічні речовини на кшталт ДДТ (діхлордіфенілтріхлоретан) або ПХБ (поліхлоровані біфенили), які раніше активно використовувалися для боротьби зі шкідниками і хворобами, а також в охолоджуючих рідинах. Коли вчені довели їх високу небезпеку і токсичність для довкілля і населення, було вже запізно. Величезна кількість стійких органічних забруднювачів (загальне найменування найбільш небезпечних органічних сполук) спочатку потрапила в атмосферу, відтак поступово осідала у вічній мерзлоті. Тепер вони також зможуть збагатити майбутній коктейль, який буде вириватися з льодів, що тануть. Згідно з дослідженнями науковців «вплив цих хімікатів на арктичні системи недооцінюється», бо дуже небагато дослідників намагалися вивчити це питання.

Десятиліття видобутку корисних копалин в Арктиці не минули безслідно — тепер в льодах прихована велика кількість відходів, збагачених токсичними важкими металами — ртуттю, нікелем і миш’яком. За оцінками дослідників, однієї тільки ртуті у вічній мерзлоті зберігається десь 880 тис. тонн. Ці відходи поступово проникають в ґрунт Арктики, загрожуючи дикій природі, а поточні рівні глобального потепління означають, що їх викиди лиш зростатимуть.

Вічна мерзлота також стала оселею для неймовірної кількості мікробів і бактерій. Свого часу для виживання їм довелося адаптуватися до життя за негативних температур з мінімальним доступом до живильних речовин або води. Завдяки цьому вони зможуть достатньо швидко прокинутися і повернутися до життя після танення льодів. Наприклад, раніше дослідникам вдалося відродити популяції бактерій вічної мерзлоти віком 30 тис., 120 тис. і навіть мільйон років.

«Це мікроби, які еволюціонували разом з такими істотами, як гігантські лінивці або мамонти, і ми навіть уявлення не маємо, що вони можуть вчинити, потрапивши в наші екосистеми», — каже Майнер. Науковиця впевнена — для людей набагато безпечніше зберегти їх там, де вони перебувають зараз, ніж намагатися впоратися з ними, коли ті цокають зі своїх крижаних ніш. Як і з усіма іншими видами токсичних бомб, які люди заклали в арктичну кригу в минулому.