Сховалися. Усередині Землі можуть бути стародавні континенти, давно стерті з лиця землі

У земній корі існує велика кількість таємниць, про які ми не підозрюємо. Згідно з дослідженням учених із Каліфорнійського університету в Берклі, на глибині від 400 до 700 кілометрів усередині Землі існують різкі рельєфні переходи.

Там вони виявили гірський хребет, вершини якого можуть бути вищими за Еверест. Гори формуються завдяки магмі, яка піднімається із самих глибин Землі — «бульбашок мантії», де й очікують найцікавіші сюрпризи.

Наприклад, два подібні бульбашки розміром з Австралію можуть існувати під Африкою та під Тихим Океаном.

Магма іноді проникає у поверхню планети — її «путівниками» є вулкани, зокрема і підземні. Міжнародна команда геологів вивчила морське дно Південно-Західного Індійського хребта, розташованого між Африкою й Антарктидою і дійшла висновку, що це залишок континенту, який колись був сушею. Дослідження опубліковано в журналі Science Advances.

У 2017 році морський геолог із Китайської академії наук у Пекіні Чуан-Чжоу Лю вирушив до Океанографічного інституту Вудс-Гоул. Там він зібрав зразки гірських порід, добутих із Південно-Західного Індійського хребта. Аналіз показав, що їм до 2,7 млрд років — приблизно тоді, за оцінками вчених, формувалися перші континенти Землі. Проте з’ясувати, частиною якого з них була зібрана порода, було не так просто.

Додаткові дослідження наштовхнули його на думку, що магма може переміщати кратони на великі відстані. Таким чином, старі континенти «мандрують» під Землею. Особливо вченого зацікавив кратон Каапвааль, який зараз міститься в Південній Африці — найдавніша ділянка земної кори, якій, за різними оцінками, від 2,5 до 3,6 млрд років. Це найближча континентальна кора до Південно-Західного Індійського хребта, частина якої від'їхала від свого «оригінального» розташування майже на 2000 км.

Лю з колегами вважає, що мантія розмила дно кратона, після чого його частини поступово переносилися ближче до океанського хребта. Моделювання показало, що за останні 100 млн років «переїхати» таким чином могло близько 20% кратона Каапвааль.

Це відкриття допомагає нам зрозуміти еволюцію континентів Землі. Уважається, що континенти зростали поступово, нашаровуючись один на одного. Однак тепер з’явилася нова гіпотеза — можливо, стародавні континенти не просто не існують у тому вигляді, у якому вони існували колись дуже давно; імовірно, вони були перероблені на мантію, після чого їх поступово «викидає» на поверхню вже наявної земної кори у вигляді потоків лави, які застигають.

«Якщо на Землі колись були величезні континенти, ці „втрачені континенти“ повинні бути заховані під земною корою», — говорить геофізик Росс Мітчелл, співавтор дослідження. Він упевнений — ми досі не знаходили слідів стародавніх континентів просто тому, що не знали про те, що вони можуть існувати на глибокому океанічному дні.

Учені впевнені, що подальші дослідження океанічних хребтів розкриють нам іще більше стародавніх континентів і деталей їхніх магматичних подорожей.