Чому вікінги залишили Гренландію? Нове дослідження може поставити крапку в одному з найскладніших питань скандинавської історії

Протягом наступних кількох століть Ейстрінбіґґд став самодостатнім містом з фермами та церквами, які розкинулися біля узбережжя. Останній запис від вікінгів, який знайшли археологи, датований 15 сторіччям — це було весілля, яке відбулося у 1408 році, незадовго до того, як вікінги залишили острів. На те, що це сталося десь у 1450−1500-х роках вказує також радіовуглецеве датування.

Точні причини їхнього від'їзду залишаються предметом численних дискусій. Зараз це вважається одним із найскладніших питань скандинавської історії. Існують кілька теорій щодо цього.

Наприклад, існує теорія, що місцевим вікінгам було важко підтримувати торговельні, економічні та політичні зв’язки. Через це отримувати ресурси та товари, необхідні для підтримки життя та розвитку місцевих громад, було все важче.

Існують також свідчення про конфлікти з інуїтами — корінними жителями Північної Америки, які населяли острів задовго до появи там вікінгів. Зрештою конкуренція за ресурси виснажила переселенців, що також могло вплинути на їхнє рішення залишити Гренландію.

Деякі історики навіть припускали, що свою роль могла відіграти якась епідемія, наприклад, чума, яка гіпотетично дійшла до Гренландії та спустошила поселення вікінгів, що зробило подальше життя у ньому нереальним.

Проте нове дослідження, опубліковане в журналі Proceeding of the National Academy of Sciences, пояснює, що, скоріше за все, вікінги залишили острів через кліматичні зміни; проте, ймовірно, це був хоч і головний, проте не єдиний фактор.

Через кілька століть після появи перших вікінгів у Гренландії Північна півкуля пережила помітний період похолодання: наступила епоха, відома як Малий льодовиковий період, що тривала протягом 1400−1850 років.

Через зниження середньої температури, Гренландський крижаний щит почав розширюватися, а ландшафт прибережних областей почав змінюватися. Що більше ставало льоду, тим більше «просідала» земна кора, пояснюють вчені. Через це узбережжя стало все частіше страждати від повеней.

Використовуючи дані попередніх археологічних і геологічних досліджень, дослідники побудували комп’ютерну модель, щоб показати, наскільки змінився рівень моря від початку до кінця проживання вікінгів у Гренландії. Виввилося, що за той час, коли люди жили у Ейстрінбіґґді, вода піднялася на цілих 3,3 метри. Це, а також зміна погодних умов унеможливлювала вже усталений стиль життя вікінгів, які жили саме у прибережних зонах.

Виникало все більше проблем із землеробством та розведенням худоби, що на той час було основою життя у поселенні. Одне з попередніх досліджень показало, що вікінги в Гренландії поступово змінили свій раціон — вони почали їсти більше морської їжі замість наземної. Вчені пов’язують це з тим, що через часті повені вікінги втрачали свої сільськогосподарські угіддя. З часом рівень води неухильно зростав, через що переселенці втрачали все більше «живої» території та зрештою були змушені покинути острів.

Вчені впевнені, що насправді важко сказати, чи дійсно на рішення вікінгів залишити Гренландію вплинули виключно кліматичні зміни. Проте, за їхніми словами, роки повсюдних повеней було б неможливо ігнорувати, адже вони поступово погіршували рівень життя у поселення, що призвело до того, що острів ставав все менш привабливим для розвитку та розбудови.