Все, що треба знати про китайську повітряну кулю у США: чому аеростати почали використовувати знову та чого хотів досягти Пекін?

Спочатку військове керівництво порадило президенту США Джо Байдену не віддавати наказ про збиття повітряної кулі. Це пояснювали можливими наслідками для цивільних людей, які могли бути уражені уламками.

Водночас у Пентагоні заявили, що зробили усе, щоб повітряна куля не могли зібрати ніякі розвіддані та навіть розповіли про її довгий шлях до США. Спочатку вона вилетіла з Китаю та пролетіла до Алеутських островів що на Алясці. Після цього повітряна куля протягом кількох днів летіла через північний захід Канади — канадські військові вже тоді повідомляли про аеростат, проте і досі незрозуміло, чи це стосувалося саме цієї повітряної кулі. Адже, наприклад, 4 лютого ще одну підозрілу повітряну кулю помітили над Латинською Америкою.

Останньою точкою подорожі став штат Монтана, де куля висіла кілька днів. Примітно, що саме там знаходяться шахти з міжконтинентальними балістичними ракетами — військовий об'єкт, спостереження за яким є очевидно цікавим для шпигунів.

Міністерство закордонних справ Китаю спростувало заяву американців — у Пекіні наголосили, що аеростат використовувався виключно для наукових цілей, зокрема для моніторингу погоди; у США він нібито потрапив, бо має «обмежені можливості керування», а через вітер куля «відхилилася від запланованого курсу».

Проте 4 лютого американські військові все ж таки отримали наказ від Байдена та збили повітряну кулю, яка на той момент знаходилася над Атлантичним океаном. Завдання виконав винищувач F-22, який випустив ракету Aim-9X Sidewinder. Уламки від аеростата розлетілися на десятки кілометрів.

Видання Politico з посиланням на лідера демократів у Сенаті Чака Шумера повідомляє, що 15 лютого відбудеться таємний брифінг через ситуацію з китайською кулею-шпигуном. Що саме на ньому обговорюватимуть, достеменно невідомо. Водночас міністерство закордонних справ Китаю заявило про «серйозне невдоволення і протест проти застосування США сили для атаки на цивільні безпілотні літальні апарати» після збиття кулі-розвідниці. Пекін вкотре наголосив, що аеростат «призначений для цивільного використання і потрапив на територію США через форс-мажорні обставини».

Хто використовував повітряні кулі-шпигуни?

Вперше повітряні кулі у військових цілях використовували ще у ХІХ сторіччі. А першими аеростати для розвідки використали французи під час битви при Флерюсі у 1794 році — щоправда, пізніше один із командувачів французькою армією назвав це «безглуздим нововведенням», яке не виправдало себе.

Пізніше повітряні кулі використовували обидві сторони під час громадянської війни в США: війська Союзу за допомогою аеростату підіймались у повітря, з біноклями слідкували за переміщенням ворога, а потім передавали інформацію командування за допомогою азбуки Морзе чи прикріпленого до камінця клаптика паперу. Конфедерати також намагалися використовувати повітряні кулі, проте історики відзначають, що у них виникало набагато більше труднощів із цією системою.

Пізніше повітряні кулі використовували для розвідки під час Першої та Другої світових воєн, а особливо популярними вони стали у часи Холодної війни, коли США та СРСР використовували сотні аеростатів для збору розвідінформації про свого противника.

Цікавою є історія про те, як у 1945 році екіпаж американського есмінця Нью-Йорк помітив у небі сферичну точку — вони подумали, що це японська повітряна куля. Капітан наказав збити її, проте жодна з гармат не могла влучити у неї. Зрештою команда зрозуміла, що вони стріляли по Венері.

Навіщо потрібна повітряна куля, коли є супутники та дрони?

За словами Джона Блексленда, професора міжнародної безпеки та досліджень розвідки в Австралійському національному університеті, дані з супутників вже давно стали невід'ємною частиною розвідувальної роботи. І, хоча від їхнього ока неможливо сховати все, все ж таки постійне життя під пильним наглядом ворога змушує сторони адаптуватись та вчитися ховати свої секрети.

Крім того, вже існує протисупутникова зброя — як кінетична (тобто, ракети), так і лазерна.

Досі не було зареєстровано жодного випадку її бойового використання, проте США, Китай, Ізраль та Індія вже проводили різноманітні випробування та демонстрації такого типу зброї. Нещодавно до цієї компанії приєдналась і Росія — росіяни знищили радянський супутник Космос-1408, уламки якого тепер провокують безліч проблем у космосі.

Отже, у разі необхідності сучасна зброя може дістати до супутників. Це дорогоцінне обладнання, адже конструювання та запуск супутника коштує сотні мільйонів доларів.

Крім того, повітряні кулі мають ще одну значну перевагу перед супутниками. Вони можуть «зависати» над певним об'єктом та вести високоякісну зйомку протягом певного часу, в той час як супутники, в залежності від своєї орбіти, можуть або робити чіткі фотографії проте з певною періодичністю, або постійно спостерігати за об'єктом, проте вести зйомку у не найкращій якості.

Водночас дрони та безпілотники неможливо використовувати для подібних задач — по-перше, вони не літають на таку відстань (між Китаєм та США більше 10 тис. км); по-друге, їх помічають радари, а тому провести непомітну розвідку майже неможливо.

Зовсім інша ситуація із повітряними кулями. Хоча вони не можуть збирати інформацію протягом років, як супутники, проте вони є значно дешевшими та легшими для запуску. І так, вони можуть пролетіти з Китая до США — та навіть залишитися непоміченими, адже вони знаходяться доволі високо та майже непомітні для радарів. Водночас аеростати є найкращою альтернативною з точки зору можливості спостерігати за одним об'єктом та робити високоякісні зйомки у порівнянні з супутниками.

А останні модифікації також дозволяють повітряним кулям моніторити трафік та навіть перехоплювати комунікації.

Саме тому ідея щодо використання повітряних куль як окремого розвідувального елемента знову зацікавила військових. Китай не є єдиним гравцем цього ринку — наприклад, у 2019 році Пентагон у рамках випробування проєкту Cold Star (Covert Long-Dwell Stratospheric Architecture) запустив 25 повітряних куль, за допомогою яких у штаті Південна Дакота намагалися вислідити наркоторговців. Пізніше проєкт перебрало на себе Міністерство оборони США, проте вже без розголошення жодних подробиць.

Мініатюризація електроніки дозволяє робити з повітряних куль цікавий безпілотник. Зазвичай вони працюють на висоті від 24 тис. до 37 тис. метрів, де вони не можуть стикнутися із комерційним авіатранспортом, який літає значно нижче. Тобто, помітити їх не так просто, як інші повітряні об'єкти. Водночас така висота ускладнює ураження аеростату, адже далеко не всі боєприпаси можуть дістатися так високо.

Їх можна оснастити різноманітними камерами, радарами та сонячними батареями, які живитимуть техніку повітряної кулі. Керувати повітряною кулею можна за допомогою бортового комп’ютера, проте варто не забувати, що все ж таки головним штурманом аеростатів все одно залишається вітер. Китайска повітряна куля, наприклад, мала кілька гвинтів, які допомагали операторам віддаленно керувати нею та «підхоплювати» потоки вітру.

Чому ж повітряні кулі не використовують постійно?

Одним із головних мінусів аеростатів є його низька керованість. Потрібно значно покладатися на вітер, щоб повітряна куля долетіла до свого місця призначення. Безумовно, сучасні технології допомагають сконструювати таку систему керування, щоб повітряна куля була більш керованою, проте необхідність постійного контролю за її пересуванням робить експлуатацію такої техніки значно важчим.

Ще один мінус показав якраз цей інцидент — повітряні кулі хоч і літають вище за літаки та можуть уникати радарів, проте їх все одно можна помітити навіть без спеціального обладнання.

«Цей аеростат спровокував масштабний міжнародний скандал, через який усі дивляться на Китай і вимагають від уряду США щось зробити. З точки зору розвідки, це не та ситуація, у якій би ви хотіли опинитися», — наводить видання Wired слова Брінна Таннехілла, старшого технічного аналітика дослідницької організації RAND і колишнього військового льотчика.

Водночас високопоставлений представник Міністерства оборони заявив, що аеростат «мав обмежену додаткову цінність з точки зору збору розвідувальної інформації» порівняно з тим, яку інформацію Китай міг би отримати за допомогою супутникових знімків.

То навіщо Китай це зробив?

Останні звіти Пентагону вказують на те, що це — далеко не перше за останні роки використання Китаєм повітряних куль-шпигунів. Однак саме останній інцидент привернув таку увагу, адже апарат помітили не тільки військові, а інформація про (спочатку) незрозумілу повітряну кулю почала ширитися у ЗМІ.

Китай поки дотримується своєї позиції, яку було висловлено ще в п’ятницю — це цивільна повітряна куля, яка використовується у наукових цілях. А в США вона залетіла, бо збилася з курсу.

Проте у це мало хто вірить. Водночас це викликає чимало питань — не могли ж у Пекіні дійсно розраховувати, що ніхто не помітить повітряну кулю, яка спочатку довго мандрує світом, а потім висить неподалік від військових баз?

Головна гіпотеза, яку у різній формі висловлюють більшість експертів пояснює появу повітряної кулі-шпигуна спробою збентежити американців та продемонструвати, що Пекін активно розвиває свої військові та шпигунські технології. Зважаючи на те, що Китай неодноразово звинувачував США у шпигунстві за допомогою супутників та кораблів, існує імовірність, що представники китайської армії вирішили у такий спосіб продемонструвати свої технологічні зуби.

Ще одне припущення (воно фактично випливає із попереднього) пропонує ідею того, що Китай хотів перевірити реакцію США на такий зухвалий крок як вторгнення у їхній повітряний простір, а також побачити, як швидко американські військові зможуть відреагувати на появу ворожого аеростату. Зараз між країнами дуже натягнуті відносини через небажання Китаю серйозно втручатися у війну в Україні, а також через давнє тайванське питання, яке особливо загострилося минулого літа, коли на острів прилетіла спікерка Палати представників Конгресу Ненсі Пелоссі.

Враховуючи, що це сталося напередодні запланованого візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена, з яким китайський лідер Сі Цзіньпін планував провести переговори зокрема щодо Тайваню, важко пояснити логіку такої спецоперації.

Можливо спецоперацію првоели спеціально саме у такий час, щоб зірвати візит, пише The Guardian. Нібито так китайські «яструби» хотіли унеможливити будь-яке заспокоєння напруги між двома країнами. А можливо це банальний брак комунікації між різними військовими та політичними командирами та чиновниками відповідно.

Тепер американські військові планують вивчити нутрощі повітряної кулі, щоб дізнатися, яку інформацію вона могла зібрати. Майбутнє ж цієї історії поки покрите туманом — Китай і досі продовжує гнути лінію, що це цивільна повітряна куля, в той час як у США точаться дискусії щодо того, що робити далі та чи мав Блінкен відміняти свій візит.