Перемога комунізму? Як і чому Китай випередив США у космічній гонці

Довгий час китайська космічна програма була зайнята тим, що наздоганяла США та СРСР. Китай третім створив свою технологію повернення супутників на Землю, третім відправив людей у космос, третім розробив та продемонстрував протисупутникову зброю, а також став третьою країною з автоматичною міжпланетною станцією для дослідження Місяця.

У 2010-х ситуація почала змінюватися — тоді Китай особливо почав скорочувати своє відставання. З огляду на бездарний злив космічного потенціалу РФ це здавалося звичайною справою, проте тепер Китай справді став претендентом на те, щоб вийти на рівень США — або навіть обігнати свого геополітичного супротивника.

Головними козирями КНР у цій партії виступатимуть два проєкти, які можуть вивести космічну програму країни на новий рівень.

Вихід на орбіту

31 жовтня Китай завершив будівництво своєї нової космічної станції Тяньгун (Небесний палац), де вже перебувають три астронавти. Новий лабораторний модуль дозволить збільшити їх кількість до шести та проводити різні наукові експерименти.

Вже до кінця цього року китайська космічна станція, на розроблення та будівництво якої пішло 30 років, буде готова до експлуатації. На цей час заплановано вантажні місії, які доставлять на станцію додаткове обладнання та перша зміна екіпажу на борту.

Астронавти вивчатимуть мікрогравітацію, астрономію, науки про Землю, нові матеріали та технології. А ближче до кінця 2023-го планується запуск космічного телескопа Сюньтянь (Небесний вартовий), який перебуватиме на одній орбіті зі станцією, що також допоможе китайським вченим проводити дослідження Сонячної системи, екзопланет та еволюції Всесвіту.

У Китаї розраховують, що Тяньгун пропрацює щонайменше 10−15 років.

Таким чином, Китай стане повноправним космічним сусідом США та Європи на орбіті Землі. Однак союзникам незабаром доведеться вирішувати іншу проблему: роботу Міжнародної космічної станції (МКС) нещодавно продовжили до 2030 року, проте вона вже починає старіти.

У Китаї розраховують, що Тяньгун пропрацює щонайменше 10−15 років. Це означає, що незабаром NASA доведеться приймати рішення про заміну МКС та запуск нової космічної станції, тоді як Китай проводитиме свої орбітальні експерименти.

«Це важливо для китайської космічної програми. МКС не працюватиме довго. Цілком можливо, що зрештою залишиться лише одна орбітальна космічна станція — китайська», — каже Фабіо Тронкетті, професор космічного права в Університеті Бейханг у Пекіні та Університеті Міссісіпі.

Китай відкритий до співпраці, а вчені з різних країн зможуть відправляти свої заявки на проведення робіт на орбіті. Дослідники з усього світу вже запропонували досить широкий спектр різноманітних експериментів — від вивчення гамма-сплесків до медицини у космосі.

Багаторазова ракета

Прямо зараз відбувається Чжухайське авіашоу — найбільший авіасалон та виставка аерокосмічної промисловості в Китаї. Цьогорічний хедлайнер — представлена модель надважкої ракети-носія Чанчжен-9 (Великий похід), яка буде використовуватися для доставки екіпажів та вантажів на навколоземну орбіту та Місяць.

Спочатку проєкт передбачав, що це буде аналог Space Launch System (SLS) — одноразової та дуже дорогої американської ракети, над якою компанії Boeing та Lockheed Martin працюють уже понад 10 років.

Декілька місяців тому NASA довелося перенести запуск місії Artemis-1 через проблему з двигуном SLS, а загальний процес будівництва американської ракети проходить дуже складно, що викликає чимало скепсису.

У Китаї вирішили змінити свої плани на Чанчжен-9, зробивши її багаторазовою, що потенційно дозволить заощадити чимало грошей на запусках. Це підтвердив Лю Бін, директор із дизайну Китайського дослідницького інституту ракетної техніки. Він також зазначив, що представлена модель — це не остаточний варіант, а лише проміжна концепція ракети.

На розробку звернув увагу голова SpaceX Ілон Маск. «Ракети, які не можна використовувати повторно, не мають майбутнього», — написав він у Twitter у відповідь на замітку про китайську ракету. Досить прозорий натяк на американську SLS.

Якщо Китаю вдасться побудувати багаторазову надважку ракету-носій, це буде справжньою інженерною революцією. Можливо, саме SpaceX стала натхненням для китайців, адже ракета Starship, над якою активно працює компанія, буде багаторазовою.

Планується, що перший випробувальний політ Чанчжен-9 пройде приблизно у 2030 році. Нещодавні успішні випробування двигуна YF-130, який буде встановлений на Чанчжен-9, показують, що Китай дійсно серйозно налаштований.

Що буде далі?

Останні два щаблі ракети Чанчжен-5Б, які зараз використовуються для доставки вантажів на космічну станцію, впали — один в Індійський океан неподалік Мальдівських островів, другий — розпався на уламки та впав на територіях Малайзії та Індонезії.

Конструкція інших орбітальних ракет передбачає падіння виключно в океан чи на безлюдні території (Falcon 9 і Falcon Heavy від SpaceX взагалі повертаються на злітний майданчик, будучи частково багаторазовими ракетами), тоді як китайська ракета падає без будь-якого контролю. Руйнувань і жертв поки що вдалося уникнути, проте жодних подальших гарантій безпеки не існує.

Жодного закону, який безпосередньо контролював би поведінку держав та компаній у космосі, не існує. Спроби розробити їх не згасають, проте на сьогодні Китай технічно нічого не порушує, хоча, згідно зі Статутом ООН, КНР доведеться понести відповідальність, якщо ракета впаде на людей або чиюсь власність.

Ще одне питання, яке постає перед китайськими інженерами, — космічний сміття. Внаслідок підтримки життєдіяльності космічної станції на орбіті з’являються уламки та корпуси ракет, які надалі можуть становити небезпеку для супутників чи космічних станцій.

У перспективі розроблення ракети Чанчжен-9 вирішить цю проблему. Проте майже 10 років — надто довгий термін, а з космічним сміттям треба щось робити вже зараз, адже його на орбіті Землі стає дедалі більше.

Наразі не існує універсального вирішення цієї проблеми. Більшість країн намагаються утилізувати корпуси своїх ракет, залишаючи у ній певну кількість палива. Це дозволяє контрольовано спустити ракету через земну атмосферу, де уламки згоряють.

Також Китай має всі шанси стати першою країною, яка доставить на Місяць своїх астронавтів — більш ніж через 50 років після того, як людина ступала на поверхню нашого супутника. Більше того, наступного десятиліття в КНР розраховують реалізувати проект Міжнародної місячної дослідницької станції. Це місячна база, яка спочатку буде роботизованою, а потім у неї заселяться люди.

Досі у межах цього проєкту головним помічником Китаю була Росія. Більше того, зазвичай її представляли як номінально рівного партнера розвитку місячної станції. Поки що незрозуміло, чому Китай «забув» про Росію під час останньої презентації проєкту — чи справді росіян відчепили від проєкту, чи їх просто вирішили не згадувати через війну в Україні в межах самоцензури.

За словами Марка Аліберті, старшого наукового співробітника інституту Європейської космічної політики у Відні, Китай «дуже реалістично» дивиться на РФ, а партнерство з Москвою ніколи не було найкращим результатом для Пекіна, оскільки країни в принципі не є природними партнерами.

Завершення будівництва космічної станції Тяньгун, активна робота над надважкою ракетою-носієм Чанчжен-9 та плани на дослідження Місяця та Сонячної системи показують нові амбіції Китаю.

Китай не хоче тягнутися за рештою — там розуміють, що зараз вони мають унікальну можливість очолити космічну гонку.