Кіберпанк — це біль. Історія компанії Second Sight, банкрутство якої залишило людей з непрацюючими біонічними імплантами в очах

«Це фантастична технологія і паршива компанія», — говорить Росс Дорр, один із пацієнтів і клієнтів Second Sight. 2019 року йому вставили імплант в одне око. Того Різдва він уперше за довгий час побачив, як на ялинці сяють святкові вогні.

Уже на початку 2020-го йому повідомили, що незабаром його ситуація стане ще кращою — імплант отримає оновлення програмного забезпечення без жодних зусиль з боку чоловіка. Проте вже в перші місяці пандемії до нього дійшли тривожні чутки, нібито компанія переживала не найкращі часи.

«Кумедно, що ти зателефонував. Усіх нас щойно звільнили», — сказала йому терапевт. «До речі, оновлення можеш не чекати».

Це був початок краху Second Sight — компанії, яка подарувала надію більш ніж 350 людям з усього світу, що зможуть бачити. Хтось із них не бачив із самого народження, хтось втратив зір не відразу, проте імплант був єдиною їхньою соломинкою, яка дарувала їм надію побачити ще щось, окрім вічної темряви.

Перші кроки та успіхи

Історія компанії почалася у 1991 році, коли Роберт Грінберг, інженер-електрик, який вирішив стати медиком, під час операції побачив, як хірург вводить тонкий проводок в око незрячого пацієнта. Коли провід торкнувся сітківки ока і дав невеликий заряд струму, чоловік заявив, що побачив пляму світла, що розбавила глибоку темряву його зорового поля. Ще один провід дав ще одну пляму світла. Тоді Грінберг подумав, що немає нічого очевиднішого: «Якщо ви можете створити дві плями, то ви можете зробити багато плям і створити ціле зображення. Нам просто потрібно було створити пристрій», — розповідає він в інтерв'ю Spectrum, яке він дав у 2011 році.

На розробку технології пішло багато років, а фінансував Грінберга некомерційний Фонд Альфреда Манна, де той працював. У 1998 році він разом із трьома співзасновниками заснував компанію Second Sight.

З 2002 по 2004 рік компанія випробовувала першу версію свого імпланту Argus. На той момент результати були приголомшливими — цілком незрячі люди навчилися відрізняти день від ночі, бачили предмети, що рухаються, і навіть деякі геометричні фігури.

Незабаром компанія розпочала розробку Argus II — імпланта з вищою «роздільною здатністю» у 60 пікселів замість 16. Уже в 2011 році використання технології схвалили в ЄС, а в 2013 році — у США. Американець Террі Байланд став першою людиною, у якої стояли двоє біонічних очей — Argus II на друге око йому встановили через 11 років після встановлення Argus I на перше.

Система Argus II складається не тільки з імпланту, що вживляється хірургічним шляхом. Пацієнт також має спеціальні окуляри, оснащені невеликою камерою; та відправляє відео на блок обробки відео, закріплений на поясі, який перекодує зображення у візуальні шаблони, що складаються з 60 пікселів, після чого передає їх по бездротовому зв’язку на антену імплантів, встановлену на зовнішню частину ока. Звідти сигнал надходить на електроди, які стимулюють сітківку ока за допомогою спалахів світла, які відповідають відеопотоку, «малюючи» картинку того, що відбувається навколо.

Імплантовані електроди фактично замінюють фоторецепторні клітини здорового ока, які реагують на світло і надсилають інформацію із зорового нерва в мозок. Однак біонічне око дає трохи інше зображення, до якого потрібно звикнути та навчитися користуватися. Тим не менш, у Second Sight відзначали, що більшість пацієнтів бачать досить добре, щоб здійснювати якісь базові рухи.

Проблеми Second Sight

Насправді результати були дуже індивідуальними. Поки одні бачили смуги пішохідного переходу і визначали, коли люди повертаються до них обличчям і відвертаються, інші ледве розрізняють навіть найпростіші геометричні форми. Найчастіше добрі результати з’являлися у людей, які раніше мали зір, проте втратили його через хворобу.

Наприклад, у 2013 році нідерландець Єрун Перк до 19 років повністю втратив свій зір. У 2013 році, коли йому було 36 років, Перк став одним із наймолодших пацієнтів, які отримали Argus II. І вже за кілька років чоловік зміг кататися на лижах і стріляти з лука.

Проте були й інші приклади — у 2017 році Лінде Кірк встановили Argus II, однак через кілька років жінка відмовилася від використання пристрою. «Я дуже хотіла мати можливість сказати їм, що все вийшло. Але я не могла цього зробити», — сказала вона.

Старший науковий співробітник некомерційної організації Lighthouse International Арієс Ардіті був головним дослідником клінічних випробувань Argus II. Він розповів, що його досвід роботи поступово змінив його ставлення до імплантів до гіршого: люди часто хапалися за будь-яку нагоду повернути собі зір, а Second Sight часто обіцяла пацієнтам більше, ніж могла дати. «Мене турбувало, що [Second Sight] продала стільки пристроїв пацієнтам, які покладалися на надію, ніж на перевірену ефективність», — пояснює він.

У Барбари Кемпбелл, ще однієї клієнтки компанії Second Sight все складалося дуже добре, проте через чотири роки використання, система одного разу вимкнулася. Жодні спроби ремонту не допомагали. Жінка обговорювала можливість видалення імпланту, проте разом із лікарями дійшла висновку, що операція буде надто ризикованою. Вона досі ходить із непрацюючим біонічним оком.

Встановлення імплантів насправді не така проста операція, як і підтримка їхньої роботи. Second Sight провела післяреєстраційне дослідження Argus II, у якому взяли участь 30 пацієнтів, яким встановили біонічні очі з 2007 до 2019 року. За цей час вчені виявили 36 серйозних та 152 невеликих «небажаних явищ». Деяким клієнтам компанії знадобилася допомога хірургів через запалення, крововилив та відшарування сітківки після встановлення імпланту.

Усі ці проблеми лише погіршувалися вартістю Argus II — наприклад, у США пристрій продавався приблизно за $150 тис. через складнощі у виробництві. І навіть така ціна не купувала розробку та встановлення нейроімплантів.

Один із пацієнтів заплатив $497 тис. за пристрій, операцію з його встановлення та реабілітації після неї. Навіть якщо враховувати, що часто частина витрат покривала страховка, сума виходила дуже великою для середнього мешканця.

Нова ера чи крах компанії

У 2016 році Террі Байланду запропонували оновити програмне забезпечення його біонічних очей, після якого його система працювала б із 250 «пікселями». Також йому пообіцяли новий блок обробки відео. «Я був щасливий. Мені здавалося, що ми на межі неймовірного прориву», — розповідає чоловік.

Іншим пацієнтам компанія обіцяла також цифрову камеру, тепловізійне зображення та навіть програмне забезпечення для розпізнавання осіб та підтримку цифрового зору. Проте до 2018 року жодна з обіцянок не була виконана. Паралельно у верхівці компанії відбувалися зміни. Відносини одного із засновників компанії Роберта Грінберга з інвесторами поступово псувалися — у 2015 він залишив посаду генерального директора, а в 2018 взагалі пішов з ради директорів.

Тоді ж компанія почала розробляти Orion — мозковий імплант нового покоління. Пацієнтів запевнили, що підтримка пристроїв Argus продовжиться. Проте насправді, за словами одного з інженерів компанії, який побажав залишитися анонімним, Second Sight нічого не робила для своїх клієнтів із «застарілими» імплантами.

У лютому 2020 року компанію залишив її генеральний директор, який посів місце Грінберга, разом зі старшим директором з досліджень та розробок у галузі імплантатів. Наприкінці березня Second Sight звільнила більшість своїх співробітників та оголосила про «намір згорнути свою діяльність», зіславшись на пандемію коронавірусу. Після цього більшу частину обладнання компанії продали на аукціоні.

Пацієнтам про проблеми компанії ніхто не повідомляв, а тому про це вони дізнавалися вже постафактум, коли хтось намагався зв’язатися із Second Sight із-за будь-яких проблем із пристроями. Наприклад, Россу Дорру мали зробити МРТ через те, що в нього почастішали запаморочення після використання пристрою — лікарі підозрювали, що у чоловіка може розвиватися пухлина стовбура головного мозку. Однак перед цим вони повинні зв’язуватися із Second Sight, щоб проконсультуватися, перш ніж сканувати мозок. На дзвінки медиків ніхто не відповідав. Дорр досі не знає, чи є у нього пухлина.

Джерон Перк дізнався про крах компанії, коли спробував зв’язатися з нею після поломки блоку обробки відео. Чоловік близько тижня зважував усі варіанти, включаючи повне видалення імпланту із сітківки. Він розповів про ситуацію, що склалася, спільноті європейських користувачів Argus II, де один з колишніх пацієнтів, а також один із лікарів запропонували йому свої блоки. У лютому 2021 року систему Перка полагодили, і зараз він користується своїм імплантом, як раніше і сподівається, що нічого не зламається.

Second Sight пояснювала проблеми, що відбулися, тим, що скорочений штат «не зумів продовжити колишній рівень підтримки та зв’язку для центрів та користувачів Argus II». Компанія розіслала листи в клініки і своїм клієнтам, в яких заявила, що може надати онлайн підтримку тим, хто її потребує, а також, що у неї є невеликий запас додаткових блоків для обробки відео та окулярів. Будь-які операції з ремонту та заміни імплантів виключились.

У лютому 2022 року компанія оголосила про можливе злиття з біофармацевтичною компанією Nano Precision Medical. Адам Мендельсон, генеральний директор компанії, заявив, що там намагаються зробити те, що «правильно з етичного погляду», а також, що минуле «не має відношення до нового майбутнього». Він пояснює, що компанія планує винести уроки з провалу системи Argus, щоб покращити технологію Orion.

Пацієнт «бачить» літери завдяки імпланту Orion

Водночас компанія дедалі менше уваги приділяє дослідженню нової системи Orion.

Шестеро пацієнтів, які беруть участь у вивченні цього імпланту, турбуються про те, що після досліджень їхньої системи залишаться без будь-якої підтримки. І, незважаючи на всі плюси, які принесли їм біонічні очі, вони готові відмовитись від подальшого використання пристрою. «Якби я три роки тому знав те, що знаю зараз, я б, напевно, не підписався на це», — говорить Бенджамін Спенсер, один із шести пацієнтів, які встановили Orion.

Після краху компанії саме співтовариство пацієнтів та лікарів, які працюють з ними, стали єдиною надією колишніх клієнтів Second Sight. Хтось намагається обслуговувати системи самостійно, деякі медики навіть організували мережу підтримки на базі офтальмологічних клінік. Також люди сподіваються на успіх французької компанії Pixium Vision, яка працює над схожими імплантами — можливо та зможе «підхопити» колишніх пацієнтів Second Sight. За прогнозами, новий пристрій має бути меншим, простішим і дешевшим, ніж Argus II.

Невдачі — неминучий супутник інновацій. Argus II став великим проривом, а прогрес компанії Second Sight може стати добрим орієнтиром для компаній, що розробляють системи біонічного зору або в майбутньому. Проте для людей, які вирішуються на дослідження подібних систем, вибір може стати ще складнішим, адже тепер є чималий шанс на те, що одного разу вони залишаться з непрацюючим імплантом у власному тілі.