NASA опублікувало унікальні знімки Ганімеда. На супутнику Юпітера йдуть плазмові дощі

Ганімед — дивовижний супутник Юпітера

Варто почати з того, що Ганімед — один з найдивовижніших об'єктів у Сонячній системі.

Ширина Ганімеда становить 5268 км — він більший за всі інші супутники Сонячної системи. І навіть більший за Меркурій, хоча і поступається йому за масою.

Але це ще не все.

На поверхні Ганімед вкритий кригою і силікатними породами. Під ними розташований океан — імовірно, в рідкому стані. А нижче океану розташоване також рідке залізне ядро Ганімеда.

Конвекція (теплообмін) ядра Ганімеда є причиною того, що у нього є власне магнітне поле. Воно активно взаємодіє з найпотужнішою магнітосферою планети-гіганта Юпітера.

Саме ця взаємодія і призводить, на думку вчених, до виникнення дивного природного явища на полюсах Ганімеда.

Частинки плазми, електрони, набувають додаткового прискорення, коли рухаються уздовж ліній магнітного поля. Таким чином виникають потужні хвилі плазми і полярне сяйво.

Але на відміну від Землі з її щільною і об'ємною атмосферою, на Ганімеді атмосфера дуже тонка і розріджена. Тому плазмі просто ніде «сяяти» і вона виливається на поверхню Ганімеда, пояснює Алессандро Мура, співробітник Національного інституту астрофізики Італії, один із співавторів дослідження.

За його словами, осадження плазми змінило структуру льоду на північному полюсі Ганімеда. І це чітко видно на знімках зонда Juno.

Лід на решті частини поверхні Ганімеда має кристалічну структуру, тоді як на Північному полюсі він став аморфним.

Відмінність досить істотна — у звичайного льоду молекули розташовуються в формі шестикутника. У аморфного льоду структура хаотична.

На Землі аморфний лід можна отримати штучно, вкрай швидко охолоджуючи воду (зі швидкістю 1 млн кельвінів на секунду) — це не дає молекулам часу сформувати кристалічну решітку.

На думку вчених NASA, постійний дощ із плазми виконує ту саму роботу на Північному полюсі Ганімеда.

Раніше НВ писав про досягнення зонда Juno, який стартував із Землі в 2011 році і вийшов на орбіту Юпітера в 2016 році.

Основним завданням Juno було вивчення магнітного та гравітаційного полів Юпітера, а також перевірка гіпотези про наявність у газового гіганта твердого ядра. Однак, крім своїх основних завдань, Juno зробив ще безліч дивовижних відкриттів.

Наприклад, Juno виявив новий циклон на Південному полюсі Юпітера.

І сфотографував новий вулкан на супутнику Іо.

Планувалося, що зонд пропрацює на орбіті Юпітера до 2018 року, але потім місію Juno продовжили до 2021 року. Її завершенням стане кероване падіння в атмосферу Юпітера. Подібно до того, як це було зроблено з зондом Cassini на Сатурні в 2017 році.