Гра року? Та ні, здалося. Огляд Dying Light 2: Stay Human

7 лютого, 21:40
Ми пройшли Dying Light 2: Stay Human на ПК і ось що з цього вийшло (Фото:Techland)

Ми пройшли Dying Light 2: Stay Human на ПК і ось що з цього вийшло (Фото:Techland)

Dying Light 2: Stay Human — перший воістину гучний реліз 2022 року (rрім появи God of War на ПК). І дехто вже поквапився заявити, що це претендент на звання Гра року.

Проте поспішати не варто.

По-перше, рік лише розпочався. І на нас чекає ще безліч довгоочікуваних «смачних» релізів, включаючи God of War: Ragnarok, Starfield, Stalker 2 і Elden Ring.

По-друге, гра хоч і хороша, але все ж таки не настільки.

Відео дня

Але все по порядку.

Ми вдосталь пограли в Dying Light 2: Stay Human на ПК, а також почали проходити гру на PS5 (про це буде окремий матеріал).

Для початку коротко згадаємо технічні моменти, а потім перейдемо до гри.

Технічні питання

Ми пробували Dying Light 2 на кількох ігрових ноутбуках. Але більшу частину гри було пройдено на Acer Nitro 5 c Ryzen 7 та RTX 3080 обільна версія 85 Вт), який був підключений до монітора ASUS ROG Swift 360.

Звісно, гру ми проходили на максимальних налаштуваннях з трасуванням променів та іншою «смакотою» у роздільній здатності 1920×1080 пікселів.

Зв’язування з Ryzen 7 і RTX 3080 дозволило отримувати близько 110−120 FPS без істотних просадок навіть у найдинамічніших сценах.

Для тих, хто цікавиться тим, як гра поводиться. Для різноманітності ми також вмикали Dying Light 2 на RTX 3060 (Acer Predator Triton 300 Se) та RTX 3070 (Acer Predator Helios 300). У першому випадку результат був не особливо вражаючим — приблизно 40−45 FPS на середніх налаштуваннях, і лише 25−28 FPS на максимальних. А от RTX 3070 показала фактично ті ж результати, що й 3080 ідмінності за FPS і загальній якістю картинки були дуже незначними).

Dying Light 2: Stay Human (Фото: Techland)
Dying Light 2: Stay Human / Фото: Techland

Dying Light 2 — гра у всій красі

Спробуємо проаналізувати гру не з погляду шанувальників першої частини, які чекали на продовження, а з позиції «свіжої» аудиторії. Яка у перший Dying Light, можливо, взагалі не грала.

Тобто просто поговоримо про гру як таку, без прив’язки до франшизи.

Сюжет

Почнемо із сюжету, тобто по суті — одразу з поганого.

Особливого зв’язку з першою частиною Dying Light все одно немає. Тому можна розповідати про події з чистого аркуша.

Кілька десятків років тому на людство обрушився вірус, який перетворює всіх на зомбі. Вченим вдалося абияк перемогти його. Але потім науковий світ почав із ним експериментувати (ну а як же без цього), в результаті створивши новий ще страшніший вірус.

На момент початку гри цивілізацію практично знищено. Небагато вцілілих живе у розрізнених містах в умовах схожих на середньовічні.

Між містами ризикують пересуватися тільки пілігрими — треновані та ризикові хлопці, які швидко бігають та володіють майстерністю паркуру та стелсу. Оскільки пробиратися через ліси, що кишать зомбі, не так просто.

Головний герой Dying Light 2 на ім'я Ейден, за якого ви гратимете від першої особи, і є одним з таких пілігримів.

Dying Light 2: Stay Human (Фото: Techland)
Dying Light 2: Stay Human / Фото: Techland

Ейден відчайдушно шукає свою сестру, з якою його розлучили у дитинстві. З флешбеків вже на самому початку гри ми розуміємо, що вони брали участь у тих самих експериментах, які і привели до створення нової страшної версії вірусу.

На початку гри Ейден знаходить контакт в одному з уцілілих міст, ця людина обіцяє йому допомогти знайти сестру. Ейден йде на зустріч з нею, проникає в місто, де люди живуть здебільшого на дахах будинків, захищаються від зомбі за допомогою ультрафіолету та носять браслети з індикацією рівня зараження.

Є кілька фракцій тих, хто вижив, які абияк співіснують. І є банда таємничого психопата, який має давні рахунки з Ейденом.

Сюжет на етапі розробки Dying Light 2 обіцяли зробити складним та захопливим. Насправді не дуже вийшло.

Якщо на секунду відволіктися від паркуру та інших принад геймплею (про це трохи нижче), то в сюжеті відразу стають помітні зяючі дірки, а взаємини персонажів здаються натягнутими і висмоктаними з пальця.

Як і більшість діалогів, покликаних рухати сюжет експозицією. Тобто сам гравець не може зрозуміти, що відбувається і куди треба йти, поки йому про це не скаже хтось із персонажів.

Прийом, загалом типовий для відеоігор, але іноді сценаристам вдається рухати сюжет якось витонченіше. Не знаю, чому, але на думку спадають ігри із серії Wolfenstein собливо успішною вийшла New Order). Ось де динаміка не спадала, а персонажі підказували героєві, куди йти і що зробити ненав’язливо, часом просто як голоси по рації, коли місія вже по суті стартувала.

У Dying Light 2 ритм інший. Після динамічного епізоду завжди слідує затяжна пауза з розстановкою сил.

І якщо на початку сюжету це ще абияк виправдано, оскільки потрібно, щоб гравець освоївся в новому для себе світі, опанував його правила та механіку дій персонажа, то потім це починає дратувати.

Особливо, дурними здаються багато діалогів, у яких у гравця начебто є варіанти відповіді на слова співрозмовника.

Начебто — тому що ви швидко помітите, найчастіше ваш вибір варіантів у колесі діалогів, що спливає, ні на що не впливає. Розмова майже завжди побудована так, що ви все одно по черзі переберете усі варіанти. І діалог завершиться так, як мав спочатку за якимось задумом сценаристів, щоб сюжет рушив далі.

Та й взагалі, жодної ролі вибір гравця у різних ситуаціях для загального розвитку подій не відіграє. Найчастіше, навіть відмовившись спочатку від якоїсь місії, ви вже за п’ять хвилин таки братимете участь у ній.

Знову ж таки згадується Wolfenstein або той же Jedi: Fallen Order, у яких замість цієї ілюзії свободи просто вставляли кат-сцени — короткі та інформативні. В них герой із кимось розмовляє і за підсумком розмови щось відбувається. І потім залишається лише продовжувати грати. Це хоча б чесно до гравця.

Ще один момент. Протистояння фракцій — миротворці, що вижили, і ренегати — тут дуже надумане. Вибір Ейдена про взаємодію з тією іншою фракцією практично не впливає на сюжет. Побічні завдання та деякі «покращувачки» отримати можна, але не більше того.

Все це дуже дратує приблизно дві третини гри. Ближче до фіналу розробники таки починають «гілкувати» сюжет. Результат гри залежить від них. І це вже, як то кажуть, на щось схоже.

Але до цього періоду ще треба дограти. І загальне враження від гри вже на той час трохи зіпсовано.

Не дуже складається у гри і з другорядними персонажами. Деякі з’являються так ефектно, що здається, що Ейдену доведеться співіснувати з ним до самого фіналу. Однак, за якийсь час ці персонажі безслідно зникають, знову ж таки, не вплинувши на сюжет гри. Деякі другорядні герої, навпаки, з’являються, щоб штовхнути сюжет, що буксує, один раз, і не більше того.

В принципі, не можна не похвалити сценаристів за часом дуже відточені діалоги. На відміну від багатьох ігор, наповнених «ходульними» персонажами, тут багато героїв сприймаються як цілком живі люди.

Загалом, якщо сильно чіплятися, то сюжет і персонажів Dying Light 2 можна рознести дощенту. А якщо не сильно чіплятися, то… це загалом цілком гідно за сучасними мірками.

Dying Light 2: Stay Human (Фото: Techland)
Dying Light 2: Stay Human / Фото: Techland

Геймплей

З усього вищесказаного, здавалося б, можна зробити висновок про те, що Dying Light 2 просто не годиться.

Але зараз ми поговоримо про хороші її сторони.

Динаміка та екшн зазнали серйозних змін порівняно з першою частиною. І завдяки їм безглуздий сюжет відходить на другий план.

Достатньо потрапити в першу бойову сцену із зомбі на березі озера на самому початку гри, потім здогадатися як за допомогою стелса а-ля Assassins Creed перетнути тунель, повний тварюк, і нарешті пережити зіткнення із стрибаючим супер-зомбі в нічному подвір'ї… і Dying Light 2 відразу починає здаватися просто «гарматою-бомбою-ракетою».

А коли ви стикаєтеся з натовпом гопників у підземних тунелях і починаєте опановувати «боївку» зі стрибками та розмахуванням гайковим ключем… ооо, так, тут гра буквально ставить нову планку якості.

Але це ще не все. Потрапивши до міста (і витримавши майже півгодини похмурих розмов з черговими прохідними персонажами) ви починаєте опановувати паркур.

Ось де Dying Light 2 починає «звучати» на повну котушку. Тут і фантастична графіка, і реалістична механіка. І динаміка просто вражає.

Банальне переміщення з точки А в точку Б у місті перетворюється на справжню пригоду. Якоїсь миті можна навіть політати на параплані. Вражає на повну котушку.

Спробуйте разок втекти від зомбі нічними дахами — і ваше життя вже не буде колишнім.

Dying Light 2 точно з’явиться армія фанатів, які проходитимуть гру знову і знову саме заради цих гострих відчуттів.

Картинка дуже тішить, саундтрек підібраний вдало, керованість персонажем просто на висоті.

Загалом, Dying Light 2 з погляду геймплею дуже вдалася. Відключайте мозок і біжіть — ось так гра працює на всі 100%.

Вердикт НВ
9 / 10

Не можна назвати Dying Light 2: Stay Human шедевром. Або навіть просто визначною грою. Однак це дуже добротний реліз, який залишає приємне враження. Освоївшись у грі, ви цілком можете залипнути в ній на десятки годин, отримуючи масу задоволення від переміщення відкритим світом, сутичок з зомбі та паркуру, паркуру, паркуру... А сюжет — то біс з ним, адже ми все одно знаємо, що зомбі ніколи не закінчуються, так?

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X