Війна за Тайвань. Як Китай і США ставлять під загрозу індустрію високих технологій

25 травня, 20:00
США проти Китаю на Тайвані (Фото:Sam Ward/The Wire China)

США проти Китаю на Тайвані (Фото:Sam Ward/The Wire China)

Президент США Джо Байден заявив, що американці готові до військового втручання у разі, якщо Китай вторгнеться на Тайвань. Що може означати ця війна для світової промисловості високих технологій?

За останні кілька десятиліть Тайвань став одним із головних технологічних центрів світу. А також причиною надзвичайно високої політичної напруги між США та Китаєм.

Відео дня

Раніше ми писали про те, що відбувається у торговельно-економічній війні між американцями та КНР. І саме Тайвань може стати спусковим гачком, який перетворить це економічне протистояння на повномасштабну війну.

Днями президент США Джо Байден підтвердив, що американська армія готова захистити інтереси Тайваню в разі китайської агресії.

Збройний конфлікт між США та Китаєм на Тайвані, безперечно, стане ще одним можливим варіантом початку глобальної війни.

Але це протистояння також загрожує глобальним переділом на світовому ринку високих технологій, оскільки Тайвань є одним із лідерів із виробництва напівпровідників та електронних пристроїв.

Пандемія COVID-19 викрила всю вразливість світової економіки, показавши, що банальне порушення ланцюжка постачання комплектуючих може призвести до уповільнення розвитку технологій на роки вперед.

Що може статися у разі повноцінної війни двох найбільших економік світу — залишається лише гадати. Саме цим і займемося.

Тайванське питання

Проблема суверенітету Тайваню — одна з найгостріших у сучасній міжнародній політиці.

Якщо стисло, у середині XX століття Тайвань став місцем утечі уряду Китайської Республіки — Гоміньдану — після перемоги комуністів у громадянській війні 1945−1950.

Примітно, що Тайвань був офіційним представником Китаю в ООН до 1971 року, після чого Організація визнала КНР із центром у Пекіні.

США почали підтримувати Тайвань після втручання КНР у корейську війну на боці КНДР. Останні 50 років переговори Китаю про мирне возз'єднання з Тайванем не мали успіху. Так само як і плани уряду Тайваню оголосити себе незалежною державою.

Сьогодні Китай заявляє про неприпустимість проголошення суверенітету Тайваню. Влада КНР також заявила, що якщо США втрутиться в китайсько-тайванський конфлікт, — Китай відповість ядерним ударом по США.

Сильний політичний тиск із боку КНР, а також постійні польоти китайських винищувачів на територію острова призвели до того, що незалежність Тайваню підтримує низка західних країн. США, своєю чергою, активно постачає важке озброєння на Тайвань і заявляє про готовність захистити острів.

Поряд із цим, станом на сьогодні Китайську Республіку Тайвань офіційно визнають лише 14 держав: Беліз, Гватемала, Гаїті, Гондурас, Маршаллові Острови, Науру, Палау, Парагвай, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Есватіні, Тувалу та Ватикан.

Заява Байдена

Наприкінці травня 2022-го глава Білого дому Джо Байден заявив, що США готові на військове втручання у випадку, якщо влада КНР зробить спробу вторгнення на Тайвань.

«Ми згодні з політикою одного Китаю та всіма супутніми угодами, які ми уклали. Але думка про те, що його можна просто взяти силою, недоречна. Це б розхитало весь регіон, і було б черговою акцією, аналогічною тому, що сталося в Україні», — заявив Байден.

Президент США також висловив сумніви в тому, що китайська влада піде на військову агресію проти Тайваню, який уважає своєю територією.

«Я очікую, що цього не станеться», — розповів Джо Байден, додавши, що для світової спільноти зараз важливо надіслати чіткий сигнал про неприпустимість вторгнення КНР на Тайвань.

За словами Байдена, захист Тайваню — це «зобов'язання, яке США взяли на себе».

Роль Тайваню у світовій економіці

Сьогодні Тайвань має розвинену капіталістичну економіку, яка посідає 17 місце у світі за ВВП на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності.

Однією з ключових сфер для тайванської економіки стала електронна промисловість, яка активно розвивається з 1970-х. У результаті останні 20 років Тайвань є найважливішим гравцем на світовому IT-ринку.

Серед найбільших компаній Тайваню — лідери ринку електронних комунікацій D-Link, Zyxel Communications, Billion Electric і Comtrend, найбільші виробники напівпровідників TSMC, UMC та MediaTek, виробники комп’ютерної техніки й електроніки ASUS, Acer, MSI, Foxconn, HTC, Gigabyte Technology, Quanta Computer, Yageo та багато інших.

Згідно з квітневим звітом платформи Nikkei Asia, частка тайванських компаній на світовому ринку мікропроцесорів становить близько 66%. Найбільшим виробником у цій сфері залишається TSMC або Taiwan Semiconductor Manufacturing Co.

«Глобальна нестача напівпровідників викликала плани з будівництва шести нових заводів із виробництва чипів на Тайвані, випередивши чотири заводи в Китаї та три заплановані заводи в США. Очікується, що 2025 року на Тайвані буде зосереджено 44% світових ливарних потужностей, а частка передових чипів зросте до 58%», — пише Nikkei Asia.

2022 року компанія ASUS збільшила свою частку на ринку персональних комп’ютерів до 6,9%. Сюди входять постачання настільних ПК, ноутбуків і робочих станцій. Станом на кінець першого кварталу 2022 року компанія Acer відповідала приблизно за 6,8% світових поставок персональних комп’ютерів.

При цьому тайванський бренд MSI (Micro-Star International) разом з ASUS і Acer лідирують у світових поставках геймерських ноутбуків. Але загалом серед лідерів із постачання ПК залишаються китайська компанія Lenovo (22,7%), а також американські HP (19,7%), Dell (17,1%) й Apple ( 8,9%).

У п’ятірку тайванських компаній із найбільшим показником ринкової капіталізації входять TSMC ($460 млрд), Foxconn ($51 млрд), MediaTek ($45 млрд), Chunghwa Telecom ($33 млрд) і Formosa Petrochemical ($31 млрд).

Хто використовує high-tech продукцію Тайваню?

Клієнтами TSMC є більшість провідних компаній — виробників комп’ютерної техніки, включно з AMD, Apple, ARM, Broadcom, Marvell, MediaTek, Nvidia й іншими.

Комплектуючі Foxconn, своєю чергою, можна було побачити в таких продуктах, як мобільні комп’ютери BlackBerry, планшети iPad, смартфони iPhone, електронні книги Kindle, пристрої Nokia, а також ігрові консолі PlayStation, Wii і Xbox.

Останні кілька років проблема нестачі більшості електронних пристроїв на ринку була багато в чому пов’язана з затримками у постачанні продукції TSMC і Foxconn на тлі обмежень під час пандемії COVID-19.

Для вирішення цієї проблеми тайванські компанії вже запланували інвестиції у будівництво своїх заводів на території Індії, Японії, Малайзії й інших важливих ринків.

Проте, наростання китайсько-тайванського конфлікту може суттєво змінити ці плани.

Розглянемо кілька можливих сценаріїв розвитку для електронної промисловості Тайваню у разі повномасштабної війни з КНР за участю США.

Сценарій № 1: КНР анексує Тайвань

Зважаючи на залежність більшості країн Західного світу від тайванської високотехнологічної продукції, повний перехід Китайської Республіки під юрисдикцію КНР може стати справжньою катастрофою для світового ринку електроніки.

«Якщо Китай анексує Тайвань — він отримає контроль над більш ніж двома третинами світових поставок мікрочипів, що дасть йому змогу перекрити доступ до них будь-якій країні, яка йому не подобається», — пише австралійська журналістка Кессіді Уорнер.

На практиці захоплення КНР всієї електронної промисловості Тайваню стане ударом для кожної галузі, яка залежить від постачання мікросхем. А сьогодні це майже все сучасне виробництво.

Не виключено, що світовий технологічний прогрес суттєво сповільниться чи навіть зупиниться, а Китай отримає необмежені повноваження у світовій торгівлі. Ураховуючи амбіції КНР стати технологічною наддержавою в найближчі десятиліття, такий варіант цілком улаштує нинішній уряд Піднебесної.

Звісно, це не означає, що Play Station 6, нові Xbox або iPhone 14, 15, 16 тощо більше ніколи не з’являться. Але в такій ситуації ринок чекає на значний регрес, суттєве подорожчання продукції, а також необхідність повертатися до застарілих технологій. Приблизно так, як це зараз відбувається в РФ з їхньою політикою «імпортозаміщення».

На початку торгової війни між США та Китаєм точилися розмови про повний перехід на виробничі потужності Apple в Америці. На той час глава Apple Тім Кук переконав Дональда Трампа не переносити виробництво iPhone із Китаю до США. І деякі аналітики припускали, що в такому разі вартість нового iPhone збільшилася б як мінімум удвічі до $2000.

До того ж, за час, поки Apple буде створювати нове власне виробництво в США, Китай із новими тайванськими партнерами цілком може встигнути стати провідним виробником смартфонів у світі.

Не варто також відкидати дії у відповідь Вашингтона, який може заборонити своїм компаніям і країнам-союзникам використовувати нову китайську продукцію. У 2019 році держсекретар США Майк Помпео вже заявляв, що Вашингтон не зможе співпрацювати або обмінюватися інформацією з країнами, які використовують системи китайських телеком-компаній. Серед аргументів Помпео виділяв «загрозуінформаційній безпеці» або, простими словами, шпигунство.

У разі повного контролю КНР над Тайванем можна буде забути і про випуск нових поколінь автомобілів, які сьогодні також дуже залежить від мікросхем. Ну і навряд чи такий сценарій сподобається Ілону Маску, чия Tesla, вироблена на заводах у Китаї, украй залежить від цього ринку.

Сценарій № 2: угода між США та КНР

Протягом останніх 70 років Китай не брав участі у військових конфліктах, чим пояснюється вкрай акуратна зовнішня політика сучасної КНР.

Ураховуючи заяви США й інших союзників, єдиний можливий варіант для Пекіна — спроба окупувати Тайвань у найкоротші терміни, доки колективний Захід не встигне відреагувати та загострити конфлікт.

Затяжний тайванський опір майже напевно означатиме програш для КНР, оскільки країна не отримає від цього економічної вигоди.

Якщо додати до цього санкції, скасування китайської продукції та саботаж усіх високих технологій КНР — материкова частина Китаю ризикує перетворитися на ізольовану Росію, лише у значно більшому масштабі.

Очевидно, наслідки такого сценарію будуть жахливими не лише для КНР, а й для всього світу, що вже довели взаємні китайсько-американські санкції у попередні роки.

У зв’язку з цим, політологи сьогодні все частіше говорять про можливу угоду США та КНР, у якій якимось чином мають бути враховані інтереси Тайваню. Які умови цієї угоди можуть бути і як вона вплине на суверенітет острівної держави — поки що невідомо.

«Якщо Вашингтон і його союзники вважають, що китайці можуть швидко окупувати Тайвань без особливого кровопролиття, то нам слід очікувати зусиль щодо укладання з Китаєм угоди, що взаємно рятує обличчя. Це може бути якийсь плавний і поступовий процес возз'єднання», — пише професор економіки Туринського університету в Італії Енріко Коломбатто. «Однак, якщо очікується, що Тайвань чинитиме серйозний опір, Заходу краще допомогти Тайваню, поки не стало надто пізно. А саме, потрібно зробити так, аби санкції не були надто прозорими, і показати президентові Сі, що ціна агресії проти острівної держави може виявитися несподівано високою».

Сценарій № 3: незалежність Тайваню

Автор Forbes і колишній голова напівпровідникової компанії Illinois Superconductor Corporation Джордж Калхун уважає, що війна не вирішить тайванську проблему для Китаю. Крім того, за словами Калхуна, влада КНР це чудово розуміє.

Головна проблема полягає у технологічній перевазі тайванської електронної промисловості над китайською. Украй тендітний технологічний процес і вразливі ланцюжки поставок у цій сфері можуть виявитися не по зубах грубій китайській силі.

«Навіть якщо завтра Китай опиниться у недоторканності з фізичною інфраструктурою тайванських заводів, чи зможуть вони керувати ними самостійно? Звичайно, ні. Вони не мають досвіду. Компанії з материкового Китаю гарячково наймали тайванських експертів, аби допомогти їм у роботі. Після поглинання нові китайські власники, як і раніше, сильно залежатимуть від висококваліфікованої тайванської робочої сили, яку вони щойно анексували», — пише Калхун.

Якщо додати до цього надзвичайно високі вимоги до якості та чистоти сировини, наджорсткі допуски до використання матеріалів та інші фактори — майже напевно Китай не зможе захопити та запустити тайванське виробництво «під ключ».

Не варто також забувати, що американські компанії, як і раніше, домінують у сегменті проєктування інтегрованих мікросхем. Наприклад, сьогодні компанії Qualcomm, Nvidia та багато інших із США виробляють процесори без власних фабрик. У Китаю практично немає досвіду успішної роботи на цьому плацдармі.

Й останній аргумент Калхуна проти можливо анексії тайванської промисловості Китаєм — складний ланцюжок поставок, від якого залежить виробничий успіх і розвиток передових технологій.

Згідно зі звітом компанії Accenture, опублікованим у 2020 році, кожен сегмент ланцюжка створення напівпровідників містить у середньому 25 країн, що беруть участь у ланцюжку прямих поставок, і 23 країни, що беруть участь у підтримці ринкових функцій. Насправді, у всіх циклах виробництва напівпровідників може брати участь до 70 країн, перед тим як продукт потрапить до кінцевого споживачеві.

«Глобальний ланцюжок поставок стає стратегічною перешкодою для будь-якого плану вирішити“ проблему Китаю з напівпровідниками шляхом анексії Тайваню та його заводів… Технологічна крихкість виробничих потужностей на мікрорівні відбивається на макрорівні надзвичайною складністю ланцюжка поставок напівпровідників і відповідною вразливістю багатьох ланок у цих мережах», — резюмує Джордж Калхун.

З огляду на надзвичайно високу роль Тайваню в цьому ланцюжку — не виключено, що офіційний Тайбей досягне міжнародного визнання і зможе зберегти свою незалежність.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Техно
Розсилка про те як технології змінють світ
Щопонеділка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X