Мирний атом? Що відбувається з ядерною енергетикою і чи врятує вона планету від війни за ресурси

У Японії після аварії на АЕС Фукусіма-1 у 2011 році частка ядерної електроенергії зменшилася з 25% до нуля, а за останні вісім років зросла до 6%.

Найшвидшою державою щодо використання ядерної електроенергії залишається Китай: за останні 30 років у КНР побудували 54 атомних енергоблоки на 18 АЕС, які сьогодні виробляють майже 5% усієї електрики в країні.

У найближчі 15 років Китай планує побудувати ще 150 ядерних реакторів, що більше, ніж було збудовано у всьому світі після аварії на Чорнобильській АЕС. У КНР виділили на це будівництво майже половину трильйона доларів.

Хто відмовляється від АЕС?

Першою країною, яка повністю закрила всі чотири свої АЕС у 1990 році, стала Італія. Причиною відмови від ядерної енергетики була аварія на українській ЧАЕС. У 2000-х уряд Берлусконі планував відновити ядерну програму, але більшість італійців проголосували проти цього.

Бельгія, Німеччина, Іспанія, Швейцарія та Тайвань оголосили про довгострокові плани щодо відмови від ядерної енергетики.

Влада інших країн, включаючи Нідерланди, Швецію та Вірменію, оголошувала про подібну відмову, але продовжила експлуатацію своїх АЕС. У Литві та Казахстані планують побудувати нові АЕС замість закритих раніше реакторів.

Загалом частка ядерної енергетики у глобальному виробництві електрики скоротилася майже вдвічі за останні 25 років.

«Незважаючи на те що Німеччина вклала значні кошти у відновлювані джерела енергії, з 2011 року в країні спалювали величезну кількість вугілля, щоб підтримувати свою економіку. В умовах відмови від ядерної енергії Німеччина також більше залежить від російського природного газу, що є глибокою геополітичною вразливістю, а це дає важелі впливу авторитарному уряду Росії», — писала редакція Washington Post у колонці від першого січня 2022-го.

Тими ж днями влада Німеччини оголосила про закриття трьох із шести активних АЕС, заявляючи про виробництво 46% електрики, що споживається країною, за допомогою відновлюваних джерел. При цьому в 2021 році для створення 41% всієї електроенергії Німеччина використовувала природний газ та інше викопне паливо, а на частку АЕС припадало 13% електрики, що виробляється.

«Значно збільшуючи відновлювану енергію та прискорюючи розширення електромережі, ми можемо показати, що це можливо у Німеччині», — заявляв у січні 2022-го міністр економіки та клімату Німеччини Роберт Хабек.

Через півроку після цього в МЕА попереджають, що країнам потрібно збільшувати частку ядерної енергетики для гарантій енергетичної безпеки в умовах кризи.

Що кажуть у МЕА?

Представники Агентства нещодавно заявили, що глобальні потужності ядерної енергетики мають подвоїтися до середини століття, щоб досягти цілей за нульовими вуглецевими викидами.

«Це допоможе забезпечити енергетичну безпеку, оскільки уряди намагаються зменшити свою залежність від імпорту викопного палива», — розповіли в МЕА.

Виконавчий директор Агентства Фатіх Біроль вважає, що ядерна енергетика має унікальну можливість повернутися до колишніх виробничих потужностей через поточну енергетичну кризу, стрімке зростання цін на викопне паливо, проблеми енергетичної безпеки та амбітні плани боротьби з кліматичними змінами.

За його словами, це «повернення» залежатиме від того, чи захочуть уряди впроваджувати надійну політику для гарантій безпечної та стійкої експлуатації АЕС. Сьогодні багато ядерних реакторів потребують оновлення, і, враховуючи плани передових країн щодо відмови від АЕС, частка глобальної ядерної енергетики у світі може скоротитися на третину вже до 2030 року.

Раніше в МАГАТЕ відзвітували, що збільшення частки виробництва ядерної електроенергії в 2021 році відіграло ключову роль у відновленні світової економіки після потужного спаду на тлі пандемії COVID-19. Торішнє зростання вироблення електрики за допомогою АЕС стало найвищим за останнє десятиліття.

Рік тому турецьке інформаційне агентство Анадолу повідомляло, що частка ядерної енергетики у глобальному виробництві електрики може зрости на 15% у найближчі кілька років.

2010-го турецька влада домовилася з РФ про будівництво першої в Туреччині атомної електростанції. Введення в експлуатацію першого реактора заплановано на 2023 рік, а решту трьох енергоблоків мають запустити до 2026-го. Враховуючи те, що Туреччина зберігає дружні відносини з РФ, будівництво першої країни АЕС йде за планом.

Раніше цього року Фінляндія розірвала контракт із Росатомом на будівництво нової АЕС, зіславшись на затримки та підвищені ризики через війну в Україні.

Хто проти ядерної енергетики?

Традиційно антиядерне лобі представляють кліматичні активісти та політики, які вже взяли курс на просування зеленої енергетики, підтримуючи бізнес у цьому напрямку.

Наприклад, нещодавно на сайті Greenpeace з’явилася стаття «6 причин, чому ядерна енергія — це не шлях до зеленої та мирної планети» під авторством французького журналіста та активіста Мехді Лемана.

Леман нарікає на те, що ядерна енергетика надто небезпечна, затратна та неефективна у боротьбі зі скороченням вуглецевих викидів. Автор також заявляє, що глобальний перехід на ядерну енергетику триватиме забагато часу, що створить нові проблеми з утилізацією ядерних відходів.

Щодо останнього — багато промислових виробництв створюють набагато більшу кількість токсичних відходів, які отруюють довкілля та людей. За даними Міжнародної ядерної організації, при правильному зберіганні ядерних відходів та переробці ядерного палива АЕС можуть бути практично нешкідливими для довкілля.

«Фактично за 40 років радіоактивність палива, що відпрацювало, знизилася приблизно до однієї тисячної від рівня в момент його вивантаження. Тимчасові сховища також дозволяють країні зберігати відпрацьоване паливо доти, доки не буде виготовлено достатньої кількості, щоб зробити будівництво сховища економічно вигідним», — повідомляє Організація.

Щодо інших аргументів — вони неодноразово використовувалися для поширення необґрунтованого страху ядерної енергії та маніпуляції фактами. Декілька років тому екологи викрили в цьому авторів серіалу Чорнобиль від HBO.

Якщо порівнювати наслідки всіх техногенних катастроф, пов’язаних із видобутком та виробництвом енергії, вплив аварій на АЕС все одно виявиться вкрай низьким. Наприклад, лише в одному випадку прориву греблі гідроелектростанції Баньцяо в Китаї 1975 року загинули майже 30 тис. людей (а за іншими оцінками — десь 230 тис.)

До цього варто додати постійні аварії на видобувних виробництвах, аварії нафтових танкерів, витоки та катастрофи на бурових платформах та інші події, які вже знищили значну частину екосистеми Землі та призвели до загибелі десятків тисяч людей.

«З досліджень, проведених у 1970-х роках, ми знаємо, що молодь на початку цього десятиліття переносила побоювання ядерних бомб на ядерні станції. АЕС розглядаються як маленькі бомби, а ядерні аварії — як невеликі атомні вибухи, що супроводжуються радіоактивними опадами та забрудненням», — писав засновник і президент організації Environmental Progress Майкл Шелленбергер.

Чи врятують АЕС Європу від російської енергії?

Єдиний резонний аргумент у статті Greenpeace — тривале будівництво ядерних реакторів та неможливість миттєвого переходу на такий вид виробництва енергії.

Зважаючи на те що протягом останніх років країни скорочують потужності своїх АЕС — збільшення виробництва електроенергії могло б частково вирішити проблему нестачі ресурсів за нинішніх умов. Але навіть усіх потужностей існуючих АЕС недостатньо для поповнення глобальних енергетичних потреб.

За словами експерта Ради з міжнародних відносин Ліндсі Мейзленд, більшість країн ЄС покладалися на енергетичні ресурси інших держав. Більшу частину цих ресурсів для Європи постачала Росія: ключові держпідприємства РФ постачали в ЄС 47% всього вугілля, що імпортується в ЄС, та іншого твердого палива, 41% імпортованого природного газу і 27% імпортованої сирої нафти.

«Країни на кшталт Франції, Фінляндії та Польщі вважають, що розвиток ядерної енергетики вкрай важливий для відмови від вугілля та іншого викопного палива. Вони також говорять про невеликі модульні реактори, які можуть бути дешевшими і простішими у використанні, ніж традиційні АЕС. Наприкінці цього року Європейська комісія ухвалить рішення про те, чи варто класифікувати ядерну енергетику як чисте джерело енергії. Якщо це станеться, інвестиції в ядерну енергетику можуть збільшитися», — пише Мейзленд.

Водночас експерти зазначають, що ядерна енергетика не може стати миттєвим рішенням енергетичної кризи, що склалася, оскільки для будівництва нової АЕС знадобиться не менше десяти років.

Ну а зростаюча мілітаризація всього світу доводить те, що поки що без важкого викопного палива нам не обійтися.

Якщо, звісно, компанії, як-от Tesla, не почнуть виготовляти електричну бронетехніку.