Велика катастрофа. Чи може Місяць зійти з орбіти і врізатись у Землю, як у фільмі Падіння Місяця?

Місяць, як і Земля, сформувався приблизно 4,5 млрд років тому. Поки що ми не знаємо точно, як саме виник наш супутник — є відразу кілька теорій:

• Земля та Місяць сформувалися з одного протопланетного диска;
• Місяць існував у космосі ще до появи Землі, однак був захоплений гравітаційним полем планети і згодом облаштувався на її орбіті;
• Місяць з’явився внаслідок зіткнення Землі з Тейєю — гіпотетичною протопланетою, з уламків якої і з’явився наш природний супутник. Головною вадою цієї теорії вважається той факт, що хімічний та ізотопний склад Місяця і Землі практично ідентичні;
• Через це виникла ще одна гіпотеза — і Земля, і Місяць з’явилися внаслідок зіткнень двох об'єктів, які вп’ятеро більші за Марс.

Місяць приблизно вчетверо менший за Землю і розташований на відстані близько 385 тис. км від нашої планети. Водночас поверхня Місяця поцяткована кратерами різного розміру, що явно свідчить про те, що наш супутник пережив чимало космічних аварій, проте він, як і раніше, розташований на своєму місці.

Річ у тім, що більшість зіткнень сталася мільярди років тому, коли Сонячна система не була повністю сформована, і в ній було набагато більше космічного сміття у вигляді астероїдів і метеоритів. Зараз, коли система вже давно стабілізувалася, кількість зіткнень значно скоротилася, а тому й уламків, які могли б зіткнутися із Землею або Місяцем, стало набагато менше, пояснює Пол Ходас, менеджер Центру досліджень навколоземних об'єктів (CNEOS) Лабораторії реактивного руху NASA у Каліфорнійському технологічному інституті.

Центр цілодобово відстежує астероїди та комети, відзначаючи ті з них, які потенційно можуть врізатися не тільки в Землю, а й у наших космічних сусідів, наприклад, у Місяць. Просто зараз таких об'єктів немає. Ходас зазначає, що зіткнення з нашим супутником загалом менш ймовірні, оскільки гравітація Землі набагато потужніша, ніж гравітація Місяця, а тому «заблудний космічний камінь» швидше притягне саме планета.

До того ж у переважній більшості випадків цей космічний камінь згорить в атмосфері планети і не становитиме для нас жодної загрози. NASA зазначає, що потенційно небезпечний астероїд має досягати як мінімум 140 метрів у діаметрі, а щоб «зрушити» Місяць, астероїд має бути не меншим за нього.

Нам пощастило — всі з відомих астероїдів у Сонячній системі поступаються розмірами Місяцю. Найбільший астероїд, який траплявся вченим, обертається навколо Сонця в поясі астероїдів — великої області Сонячної системи, що розташувалася між Марсом та Юпітером.

Те саме стосується і штучних об'єктів — наприклад, потенційне падіння ракети SpaceX (а, може, і не SpaceX — це ми ще маємо з’ясувати) хоч і здається аварією неймовірних масштабів, у космосі буде практично непомітним. Попри те, що зазвичай вчені не відстежують «втрачені» ракетні ступені та інші об'єкти, створені людиною, за цим зіткненням у CNEOS планують спостерігати досить уважно.

Навколо Місяця літає один із розвідувальних кораблів NASA, який може зробити знімок кратера та інших наслідків падіння ракети. І, звичайно, для цього дослідникам треба розуміти, куди саме вона впаде.

Проте боятися того, що Місяць раптово зійде зі своєї орбіти і попрямує у бік Землі, не варто. Принаймні поки що.