Ми в Матриці? Яка ймовірність того, що наше життя — це комп’ютерна симуляція — дослідження

Основна теорія

У більшості випадків, сучасні ідеї про симуляцію нашого світу засновані на теорії шведського філософа-трансгуманіста, професора Оксфордського університету Ніка Бострома.

Бостром вивчає вплив штучного інтелекту на людину, їх взаємодію, а також розвиток віртуальної реальності і пов’язаних з цим глобальних катастроф.

Після виходу фільму «Матриця» у 1999-му Бостром вирішив дослідити ймовірність існування ШІ, який ув’язнив людство у комп’ютерну симуляцію. У своїх роботах Нік Бостром виділив три основні тези щодо цивілізації постлюдства і життя у комп’ютерній симуляції:

· Люди, найімовірніше, вимруть, перш ніж перейти до стадії постлюдства, оскільки для цього потрібно буде розвинути всі технологічні можливості у фізичних межах нашого Всесвіту;

· Навіть якщо люди досягнуть стадії постлюдства, навряд чи вони створюватимуть симуляції своєї історії;

· Ми «майже точно» живемо у комп’ютерній симуляції однієї з цивілізацій постлюдства просто зараз.

«Було б нерозумно намагатися вирватися з гіпотетичної симуляції. Шанси на успіх незначні. Якщо це не спрацює — це марна трата грошей, а якщо спрацює — це може бути лихом», — казав Бострем.

Використовуючи три тези шведського філософа, американський астроном нещодавно спробував розрахувати шанси того, що наше життя — симуляція.

50 на 50?

Девід М. Кіппінг — доцент кафедри астрономії Колумбійського університету, який відомий своїми роботами про екзосупутники і визначенням характеристик екзопланет.

Вивчаючи планети в інших зоряних системах і галактиках, Кіппінг вирішив з’ясувати, чи не є предмет його досліджень, як і все, що нас оточує, — комп’ютерною симуляцією.

Взявши за основу тези Бострома, астроном з США виділив дві гіпотези: фізична гіпотеза, яка не передбачає існування симуляції (перші дві тези Бострома) і гіпотеза симуляції життя людства (третя теза Бострома).

Після цього Кіппінг вніс у свої розрахунки ймовірність існування «родючих» і «безплідних» реальностей. Перші можуть генерувати інші реальності, а другі — ні.

Очевидно, якщо фізична гіпотеза правильна, шанси на те, що ми живемо у «безплідній» реальності, становлять 100%. Але, за словами Кіппінга, навіть якщо врахувати, що симуляції реальностей можуть існувати — більшість із симульованих світів будуть марними.

Це пояснюється тим, що кожна наступна симуляція матиме обмежені обчислювальні ресурси, і більшість симульованих реальностей просто не зможуть створити свої симуляції зі свідомими істотами.

Помістивши ці вихідні дані у формулу Баєса, яка дозволяє обчислити умовну ймовірність певної події, Кіппінг заявив, що шанси існування симуляції нашого життя приблизно дорівнюють вірогідності відсутності будь-якої симуляції.

Водночас, якщо людство зможе коли-небудь створити свою симуляцію зі свідомою істотою всередині, ймовірність симуляції нашої реальності значно зросте.

«Згідно з цими розрахунками, в день, коли ми винайдемо подібну технологію, шанси на те, що ми не існуємо в реальності, стануть набагато вищими, ніж 50%. Цей день буде дуже дивним святкуванням нашого генія», — заявив Кіппінг.

Але оскільки сучасні вчені ще дуже далекі не тільки від того, щоб створити симульовану свідомість, а й від того, щоб розібратися у тому, що таке свідомість в принципі, — нам слід шукати інші шляхи вирішення симуляції реальності.

Чи можна помітити симуляцію?

Якщо ознакою збою системи у «Матриці» була поява чорної кішки, можливо, і у нашій реальності мають бути будь-які підтвердження її симуляції?

Навряд чи. Експерт з обчислювальної математики Каліфорнійського технологічного інституту Хуман Оухаді вважає, що якщо симуляція має нескінченну обчислювальну потужність, створіння всередині неї ніколи не дізнаються про віртуальність свого світу.

Щось подібне вже відбувається у відеоіграх, розробники яких мінімізують обчислення для створення повноцінного віртуального світу.

За словами Оухаді, один з найперспективніших способів помітити сліди симуляції нашого світу — квантова механіка.

Дослідження популярних квантових парадоксів на кшталт проблеми кота Шредінгера, суперпозиції частинок і корпускулярно-хвильового дуалізму допоможуть нам дізнатися, чи є наш вибір вирішеним і отримати нові знання про систему, у якій ми живемо.

Не варто забувати і про квантові комп’ютери, — можливо, саме ці пристрої дозволять людям створити симуляцію з розумними істотами всередині і підтвердити, що, найімовірніше, ми також є плодом уяви когось іншого.