Плюшеві чатботи. Як іграшки зі штучним інтелектом виховують дітей та захоплюють ринок

Сем Ітон, співзасновник Curio, поставив на стіл Грема, обшитого рожевими цятками, і запитав чатбота про них. Той успішно зав’язав діалог, пожартував, поставив уточнювальне запитання і підвів до висновку, що Ітон і Грем тепер «друзі по цятках». Аманда, яка була свідком розмови людини та іграшки, відчула дискомфорт.

«Бот згенерував між нами точку дотику, а тоді стрімко закріпив цей союз. Саме тієї миті я зрозуміла, що не буду знайомити Грема зі своїми дітьми», — ділиться Аманда Гесс у колонці. «Коли я вступила у штучну розмову з Гремом, то збагнула, що це не просто вдосконалений плюшевий ведмедик. Це радше заміна мені».

На сайті Curio Грема можна придбати за $99. Таку ж ціну мають і ще дві ШІ-іграшки компанії — ракета Грок й контролер Габо. Усі вони оснащені голосовим чатом: їх можна попросити відповісти на питання загальних знань (приміром, чому кенгуру стрибають), придумати гру чи розповісти казку. Заявлені переваги м’яких чатботів — процесор, підключений до хмари, потужний літій-іонний акумулятор, високоякісний динамік та чутливий мікрофон.

Чи затребувані ШІ-іграшки

Іграшкова індустрія робить велику ставку на штучний інтелект. За прогнозом Market Research Future, світовий ринок розумних ШІ-іграшок зросте з понад 42 мільярдів доларів у 2025 році до майже 225 мільярдів доларів у 2034 році. Ця тенденція була остаточно закріплена нещодавно: як ми вже писали, у червні Mattel — титан, що стоїть за Barbie та Hot Wheels — оголосив про історичне партнерство з OpenAI, розробником ChatGPT. Їхня заявлена мета — «переосмислити нові форми гри». Свої перші іграшки на базі штучного інтелекту Mattel планує випустити вже до Різдва-2025.

Для батьків «плюшеві чатботи» привабливі найперше як освітній інструмент, який може зацікавити дитину так, як це не може зробити проста пластикова іграшка. А для дітей, за словами засновників Curio, вони є помічниками та друзями, які ніколи не втомлюються від їхніх запитань і можуть розповідати нескінченні історії.

Наразі у продажу вже є чимало ШІ-іграшок під різні потреби. Як-от Miko, невеликий мобільний робот, розроблений як освітній супутник для дітей віком 5−10 років. Miko пересувається, відображає емоції на своєму екрані-обличчі та залучає дітей до розмови. Він здатний обробляти природну мову, відповідати на запитання, розповідати історії та проводити освітні ігри та заняття з різних предметів, від математики до географії. Батьки ж можуть стежити за прогресом своїх дітей та за допомогою спеціального застосунку.

А для шукачів більш схожого на домашню тварину компаньйона є Loona. Вона використовує камеру і датчики для розпізнавання облич, реагування на дотики і голосові команди, а також для орієнтування в оточенні. Loona може грати в апорт зі спеціальним м’ячем, виконувати трюки і виражати «емоції» за допомогою своїх анімованих очей та рухів. А завдяки інтеграції з ChatGPT машина здатна вести відкриті розмови, що робить її і «домашнім улюбленцем», і чатботом водночас.

Чи проблемні ШІ-іграшки

Деякі експерти застерігають: надто «ідеальне» спілкування з іграшками на базі ШІ може обернутися проблемою. Адже саме в дитинстві діти вчаться домовлятися про правила, ділитися і розв’язувати суперечки. А ось завжди поступливий та терплячий штучний інтелект лише відтворює ці моделі поведінки, проте не допомагає опанувати їх по-справжньому.

Як пише докторка філософії Маріанна Брендон у журналі Psychology Today, іграшки на базі ШІ можуть витісняти живе спілкування з однолітками та знижувати рівень творчого мислення — а це ставить під питання соціальні навички малечі надалі. «Мозок дітей дуже нейропластичний і формується залежно від їхнього досвіду, зокрема зі штучним інтелектом. Ми вступаємо в еру „соціальних експериментів“ з ШІ-іграшками, не знаючи довгострокових наслідків», — зауважує Брендон.

Крім того, кожна іграшка з ШІ — це фактично пристрій для збору даних, розміщений у найінтимнішому місці: дитячій спальні. Щоб персоналізувати свою взаємодію з малечею, ШІ-компаньйони збирають величезні обсяги даних: їхні мікрофони прослуховують, а камери спостерігають. Після цього інформація, найімовірніше, надсилається на сервери компаній для обробки. Це викликає значні побоювання щодо конфіденційності та безпеки.

Для індустрії іграшок схожі ситуації — вже не прецедент. У 2015 році відомого виробника «розумних» планшетів для дітей VTech піддали хакерській атаці — було викрадено дані 6,4 мільйона дітей і 4,9 мільйона батьків. А в 2017 році Німеччина заборонила ляльку «Моя подруга Кайла». Федеральне агенство зв’язку визнало її «пристроєм-шпигуном», адже лялька могла прослуховувати приватні розмови на відстані до 10 метрів через Bluetooth. Батькам навіть порадили фізично знищити ляльку або хоча б вимкнути з'єднання.

Торішнє дослідження групи Базельського університету розглянуло 12 популярних «розумних» іграшок, таких як Toniebox, Tiptoi, Tamagotchi і навіть Kidibuzz або Moorebot. Вчені досліджували захист даних, прозорість (наскільки легко користувачам дізнатися, які дані збираються) та відповідність Загальному регламенту ЄС про захист даних. І з’ясували, що деякі компанії й досі чітко не пояснюють, які саме дані отримують від дітей і для чого їх використовують.

У швейцарському виші закликали до появи на упаковках спеціальної етикетки з описом, які саме дані збираються та як вони використовуються. Це дало б батькам більше ясності для свідомого вибору, чи купувати своїй дитині іграшкового ШІ-друга. Авторка дослідження Юліка Фельдбуш наголошує: «Приватність дітей потребує особливого захисту».