Від сотень років до безсмертя. 10 найбільш довгоживучих тварин на Землі

Деякі кити мають мутацію в гені ERCC1, яка відновлює ушкоджену ДНК і захищає їх від раку — частої причини смерті цих тварин. Ще один ген — PCNA — іноді дублюється; він бере участь у зростанні та відновленні клітин, а тому його дублювання може уповільнити старіння деяких особин.

2. Алеутський морський окунь (Sebastes)

Одна з довгоживучих риб, максимальна зареєстрована тривалість життя окремої особини — 205 років. Мешкають у північній частині Тихого океану і є хижаками: полюють на дрібніші види риб, а також креветки. Можуть виростати майже до метра завдовжки, а також мають гострі гребені, які заважають їм стати здобиччю для більших хижаків.

3. Європейська річкова перлина (Margaritifera margaritifera)

Прокляття багатьох дітей, які люблять купатися в річках, — звичайна перлівниця або європейська річкова перлівниця, яка, закопавшись у мулі, може стати причиною досить глибокого порізу. Ці молюски можуть жити до 280 років, а такою тривалістю життя завдячують низькому метаболізму.

Втім, цей вид занесений до Червоної книги як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Їхня популяція стрімко скорочується через надзвичайне забруднення річок, а також велику кількість дамб і гребель, які заважають нереститися рибам, що важливо для виживання перлівниць. Ці молюски відіграють важливу роль у очищенні води — кожна з них фільтрує близько 50 літрів води на день.

4. Гренландська полярна акула (Somniosus microcephalus)

Гренландська полярна акула вважається найбільш довгоживучою хребетною твариною. Мешкають у Північному Льодовитому та Північному Атлантичному океанах на глибині в кількасот метрів, що робить їх найхолодолюбнішими з усіх акул. Є надхижаками (тобто займають верхнє положення в харчовому ланцюжку) — харчуються як іншими тваринами, зокрема рибами і тюленями, так і падаллю.

Дослідження тканини ока гренландської акули, проведене у 2016 році, показало, що середня тривалість життя цього виду становить як мінімум 272 роки. Максимальний зареєстрований вік становив 392 роки; крім того, деякі вчені припускають, що ці акули можуть жити і по 400 і навіть 500 років.

5. Трубчастий хробак (Escarpia laminata)

Ці трубчасті хробаки живуть на дні Мексиканської затоки на глибині 1000−3300 метрів. У 2017 році вчені спробували вивчити Escarpia laminata і з’ясувати тривалість їхнього життя, проте зробити це виявилося не так просто, оскільки ці черви не мають скелетної структури або тканин, на яких були б річні кільця, що дозволяють з’ясувати їх вік.

Змоделювавши їхнє зростання, дослідники з’ясували, що ці хробаки живуть щонайменше 200−300 років, а деякі з них можуть жити ціле тисячоліття. Цьому сприяє невелика кількість хижаків та інших загроз, які могли б становити небезпеку життю хробаків на дні Мексиканської затоки.

6. Молюск Arctica islandica

Ці молюски мешкають у північній частині Атлантичного океану. За даними Національного музею Уельсу, вік Arctica islandica, який виявили біля берегів Ісландії, становив від 405 до 410 років. Подальші дослідження «збільшили» вік молюска, якому дали ім'я Мін: його назвали на честь китайської династії Мін, що правила Китаєм з 1368 по 1644 рік, оскільки сам молюск народився в 1499 році.

Нині найстарішому Arctica islandica 523 роки.

7. Чорний корал (Leiopathes)

Чорні корали поширені у тропічних районах Індо-Тихоокеанського регіону на глибині 300−3000 метрів. Вони мають вигляд рослин, проте насправді є безхребетними типу кнідаріїв і складаються з поліпів.

Коралами зазвичай називають сам кістяк, який утворюється після загибелі великої кількості поліпів. Самі поліпи постійно «замінюють» себе в процесі розмноження, створюючи генетично ідентичну копію — таким чином структура корала поступово зростає.

Фактично корали складаються з безлічі однакових організмів, а тому тривалість їхнього життя залежить від командної роботи. Більшість коралів живуть сотні років, проте найбільш довгоживучим вважається Leiopathes — один із видів глибоководних чорних коралів. Так, на узбережжі у Гаваїв у 2009 році вчені знайшли корал, якому було 4265 років.

8. Скляна (шестипроменева) губка (Monorhaphis chuni)

Губки — чимось схожі на корали з точки зору того, що це — не єдина тварина, а швидше їх колонія. Скляні губки вважаються одними з найбільш довгоживучих тварин на Землі; їхні скелети чимось схожі на скло, через що вони й отримали свою назву.

У 2012 році вчені з’ясували, що скляній губці виду Monorhaphis chuni може бути приблизно від 11 до 14 тис. років. Існують також антарктичні губки, які можуть жити 15 тис. років, а вік деяких губок взагалі може досягати більше 20 тис. років.

Вся справа в тому, що у губок найповільніший метаболізм у природі: вони споживають надзвичайно мало кисню, їхні клітини діляться надзвичайно повільно, через що губки практично не накопичують жодних мутацій, які вбивали б їх.

9. Медуза Turritopsis dohrnii

Потенційно безсмертна медуза, яка живе в океанах по всьому світу: все, що їй потрібне, — це тепле середовище.

Більшість медуз живуть у кращому разі кілька місяців, проте Turritopsis dohrnii має унікальну здатність «обнулювати» свій розвиток і повертатися до стадії поліпа — це личинки, які потім збираються в колонії на морському дні, поступово розвиваються там, після чого розвиваються в повноцінні особини. Експерименти показали, що Turritopsis dohrnii може перетворитися на поліп на будь-якій стадії життя, а тригером для цього можуть стати як голодування, так і травма дзвону або різке зниження температури або солоності води.

Однак насправді Turritopsis dohrnii досить складно існувати вічно — незважаючи на те, що вони самі є хижаком, ці медузи також є їжею для багатьох видів. Проте, здатність повертати назад свій життєвий цикл — це надзвичайно цікаво.

10. Гідри (Hydra)

Дрібні безхребетні, які чимось схожі на медуз, живуть у стоячих водоймах і річках з повільною течією. Також потенційно є безсмертними. Однак цей механізм у них влаштований не так, як у Turritopsis dohrnii.

Гідри в основному складаються із стовбурових клітин, які постійно відновлюються, дублюючи себе. Ці тварини також помирають через хижаків і хвороби, проте потенційно вони могли б жити вічно. У 1998 році вчені провели дослідження, протягом чотирьох років спостерігаючи за групою гідр. За цей час жодна з них не показала жодних ознак старіння.

У межах ще одного дослідження вчені створили «райські умови» для 2256 особин — кожній із них надали ідеальні умови для життя, їжу, чисту воду тощо. За вісім років спостережень померло лише кілька гідр, не показавши при цьому жодних ознак старіння: вчені списали це на лабораторні умови.