Космічна археологія. Як астероїд допоміг NASA розкрити таємницю формування планет - фото
НВ Преміум

Космічна археологія. Як астероїд допоміг NASA розкрити таємницю формування планет

17 лютого 2020, 20:00

Зонд NASA New Horizons досліджував найвіддаленіший об'єкт від Землі

Коротко:

— що не так з новим об'єктом у поясі Койпера

— чому вчені сперечаються про походження планет

— як далекі астероїди допоможуть нам дізнатися історію Сонячної системи

Відео дня

Міжпланетна станція NASA виявила незвичайний астероїд у поясі Койпера. Це відкриття підтверджує одну з наукових теорій про формування планет.

Н езважаючи на божественну теорію появи Землі за 6 днів, вчені припускають, що наша планета формувала свій нинішній вигляд трохи довше.

Як саме це було — сказати важко, адже народження Землі відбулося трохи більше 4,5 млрд років тому. А це, до речі, третина віку Всесвіту.

Але астрономи продовжують вивчати різні версії формування планет і хочуть кінець кінцем дізнатися, як саме з’явилося єдине населене місце в доступному для огляду нами космічному просторі.

Нові аргументи на користь однієї з теорій про створення Землі нам прислали з космосу. Правда, не позаземні цивілізації, а створена людиною міжпланетна станція.

Зонд NASA New Horizons (Нові Горизонти) недавно відвідав рекордно далекий від Землі об'єкт — астероїд Аррокот (Arrokoth) у поясі Койпера.

Незвичайні характеристики і форма цього об'єкта підтверджують не найпопулярніші припущення вчених про процес формування планет у Сонячній системі.

Jordan Pearson

Фото: Jordan Pearson

Про що говорить Аррокот?


Роботизований зонд Нові Горизонти наблизився до Аррокота трохи більше року тому — першого січня 2019-го. Тоді апарат пролетів на відстані всього в 3,5 тис. км від астероїда. Весь минулий рік зонд відправляв на Землю дані про своє відкриття, і лише днями вчені опублікували дослідження з докладним описом астероїда.

Дослідження Аррокота стало рекордним, оскільки це найвіддаленіший об'єкт, до якого коли-небудь наближалися земні апарати. Астероїд розташований на відстані приблизно за 43 астрономічні одиниці від Землі (6,5 млрд км). До порівняння, відстань від Сонця до Землі становить одну астрономічну одиницю (близько 150 млн км).

Хоча і це в три з половиною разу менше, ніж відстань, на яку забрели абсолютні рекордсмени NASA — зонди Voyager-1 і Voyager-2.

Як би там не було, головна фішка Аррокота не в його розташуванні, а в формі: астероїд складається з двох сфер (одна — більша, друга — трохи менша), які з'єднані одна з одною.

У мережі цей об'єкт найчастіше називали картоплею через його незвичайне забарвлення, хоча він також схожий на арахіс, ну або на дуже брудний сніговик без нижньої сфери.

Представники NASA спершу назвали цей астероїд Ultima Thule, що в перекладі з латині означає «дуже далеко», а кілька місяців тому перейменували його на Аррокот, — це вимерлою мовою індіанців Північної Америки означає «небо».

Визначившись із назвою, вчені почали вивчати характеристики астероїда, оскільки він може пояснити нам, як формувалися планети в період зародження Сонячної системи.

Справа в тому, що Аррокот розташований у поясі Койпера — області Сонячної системи відразу за Плутоном на відстані від 30 до 55 астрономічних одиниць від Сонця. Пояс Койпера схожий на астероїдний пояс між Марсом і Юпітером, хоча останній набагато менше.

NASA
Фото: NASA

Вважається, що пояс Койпера — ідеальне місце для вивчення зародження Сонячної системи: через дуже слабкий вплив Сонця і екстремально низькі температури (близькі до абсолютного нуля), об'єкти там начебто застигли в часі і повинні залишатися такими, якими були 4,5 млрд років тому.

Спираючись на форму астероїда і його зовнішній вигляд, вчені припустили, що він був створений внаслідок гравітаційного колапсу. В цей час хмари пилу і газу з різною щільністю обертаютьсяодна навколо одної і поступово зближуються, формуючи один об'єкт через вплив гравітації.

Відповідно до такої теорії, об'єкти в молодій Сонячній системі повинні були з’являтися за кілька сотень років і могли мати діаметр в кілька десятків тисяч кілометрів. Аррокот в цьому сенсі не найбільший — його розміри складають всього 32×16 км.

На зображенні Аррокота не видно слідів зіткнень, розломів або ударів інших астероїдів. На поверхні об'єкта також розташовані органічні сполуки, які характерні для прилеглих астероїдів, а не віддалених матеріалів з іншої частини пояса Койпера.

Це дозволяє астрономам говорити про те, що дві частини Аррокота з'єдналися одна з одною дуже м’яко, а не зіткнулися на великих швидкостях, що суперечить найпоширенішим теоріям про формування планет.

«В кінці 1960-х років існувала теорія насильницьких зіткнень і пізніша теорія м’якого накопичення. Одна була несуттєвою, а інша єдиною авторитетною. Це рідко трапляється в планетарній науці, але сьогодні ми вирішили це питання», — каже автор дослідження доктор Алан Стерн (Alan Stern).

За його словами, відкриття Аррокота дозволило астрономам визначитися між однією з двох теорій, і, нарешті, підтвердити, що планети Сонячної системи формувалися саме таким чином.

Проте, у вчених залишаються й інші дані про створення планет, які суперечать незвичайній формі нового астероїда.

«Хоча є свідчення більш швидких зіткнень у внутрішній Сонячній системі, наприклад, коли Місяць утворився з великого об'єкта, що падає на Землю, ця робота показує, що набагато повільніші і спокійніші взаємодії були поширені в найбільш ранній історії Сонячної системи», — пояснює професор лабораторії космічних наук Маллард Ендрю Коутс (Andrew Coates).

smithsonianmag.com

Фото: smithsonianmag.com

Що не так з Місяцем?

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X