Гіперзвуковий політ визначається як швидкість, що в п’ять разів перевищує швидкість звуку (5 Махів) або більше. І це має велике значення для світових подорожей.

Для порівняння, щоб подолати маршрут Сідней — Лос-Анджелес за одну годину, літак має летіти зі швидкістю близько Mach 10, тобто понад 11 тисяч кілометрів на годину. Сучасні військові літаки досягають максимуму Mach 2−3, тож виклик полягає не лише в швидкості, а й у розумінні того, як поводиться повітря на таких екстремальних режимах.

Ще з середини XX століття інженери спиралися на гіпотезу Морковіна, яка стверджує, що турбулентність залишається подібною як на низьких, так і на високих швидкостях, попри зміну фізичних умов.

Досі експериментальні докази для підтвердження цієї гіпотези залишалися недосяжними. Нове дослідження Парзіале мало на меті заповнити цю прогалину.

Його команда використала спеціально виготовлену установку, на будівництво якої знадобилося майже 11 років, щоб спостерігати за потоком повітря зі швидкістю Маха 6.

Результати показали, що поведінка турбулентного потоку на Mach 6 справді дуже схожа на ту, що спостерігається при звичайних швидкостях. Це означає, що інженери можуть використовувати вже відомі підходи до моделювання, не розробляючи все з нуля. Це значно спрощує проєктування гіперзвукових літаків і може прискорити їх появу на ринку.

Крім того, така технологія може стати проривом і для космічних польотів. Якщо гіперзвукові літаки зможуть виходити на низьку навколоземну орбіту, це зменшить залежність від ракет і зробить космічні подорожі доступнішими.