Це перший доказ того, що джмелі виду Bombus terrestris можуть приймати рішення, орієнтуючись лише на тривалість візуального сигналу. За словами вчених, така здатність означає, що джмелі можуть сприймати час — подібно до деяких хребетних тварин. У природі це може допомагати їм у пошуку їжі, втечі від хижаків або спілкуванні.

«Ми хотіли дізнатися, чи можуть джмелі навчитися розрізняти різну тривалість сигналів, і було дуже захопливо бачити, що вони справді це роблять», — розповів поведінковий біолог Алекс Девідсон з Університету Квін Мері.

Джмелів розмістили у спеціальній коробці, де на екрані блимали два джерела світла: одне довше, інше коротше. Наприклад, у частині дослідів тривалий спалах тривав 5 секунд, короткий — лише 1 секунду. В інших варіантах — 2,5 та 0,5 секунди.

Один із цих сигналів був пов’язаний із цукровим розчином, інший — із гіркою речовиною хініном, яку джмелі не люблять. Групи комах навчали розпізнавати, який спалах «солодкий», а який «гіркий», доки ті не робили 15 правильних виборів із 20 спроб.

Після цього вчені прибрали винагороду, щоб переконатися, що джмелі не орієнтуються на запах, а саме на тривалість спалаху. І навіть без цукру комахи частіше вибирали правильний сигнал — отже, справді запам’ятали часову різницю між спалахами.

Чому джмелі здатні розпізнавати тривалість світлових сигналів, науковці поки не знають.

«У природі вони не стикаються з блимаючими об'єктами, тож це відкриття справді дивує. Ймовірно, така здатність — побічний ефект уміння орієнтуватися у просторі чи стежити за рухом», — пояснив Девідсон.

Він також припустив, що сприйняття часу може бути базовою властивістю нервової системи, властивою навіть найменшим мозкам.

Це дослідження знову нагадує, що навіть у мозку розміром із макове зернятко можуть відбуватися складні процеси, які раніше вважали унікальними для людини.