Учені виявили стародавній зоряний пил з упалого на Землю метеорита. Він розповість нам, як з’явилося Сонце

Однак команда дослідників під керівництвом Наня Лю, доцента кафедри фізики в галузі мистецтв і наук Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, зосередилася на сполуках іншого характеру, також знайдених у метеориті. Минулоріч учені виявили там досонячні зерна — залишки космічного пилу, який «живе» понад 7 млрд років. Це приблизно на три мільярди років більше, ніж наше Сонце.

Незважаючи на те що у Всесвіті його повно, на Землі подібні залишки досі знайти не вдавалося. Імовірно, це відбувається через тектонічну активність планети, вулканізму й землетрусів, які й ховають від нас стародавній космічний пил шляхом його нагрівання та перетворення на інші матеріали.

Однак астероїди й метеорити — зовсім інша справа. Ці кам’яні породи можуть зародитися десь у зіркових туманностях, зібрати на собі космічний пил і ніяк не міняти його, особливо порівняно з планетами, чию поверхню складно назвати стабільною. Саме тому нам дуже пощастило з Мурчисонським метеоритом.

Сонячна система сформувалася приблизно 4,57 мільярда років тому з «мурчисонського» зоряного пилу й газу, які були витіснені їхніми батьківськими зірками. Лю пояснює, що, вивчивши ці залишки космічного пилу, ми зможемо зрозуміти, який тип зірок став основою для появи Сонячної системи, а також чи є вона унікальною планетною системою або подібні утворення розкидані по всьому Всесвіту.

Космічний пил, виявлений у метеориті, належить багатим вуглецем зіркам, утричі масивнішим за Сонце, які встигли не тільки утворитися, а й згаснути ще до народження нашого світила. Зоряний вітер поступово ніс їхні частки, частина з яких згодом і стала основою для формування Сонячної системи.

Такі зірки вмирають по-різному, пояснює вчений. Легші поступово розносять Всесвітом зоряні вітри, а важчі вибухають, щоб потім поступово остигати; під час цього процесу залишки зірки — гарячий іонізований газ — повільно випаровуються, утворюючи пилинки. Згодом вони формують протопланетний диск, із якого згодом утворюються планети.

Наше Сонце переважно складається з водню і гелію, тоді як більші зірки мають достатню масу, щоб почати спалювати гелій, переплавляючи його на вуглець. Тому в пилу, виявленому в метеориті, концентрація вуглецю набагато вища, ніж у космічному пилу, який буде випромінювати Сонце. Майбутнє дослідження допоможе вченим створити досконаліші моделі давніх зірок і дізнатися, як вони еволюціонували в сонцеподібні зірки.