Пошуки неземного життя — доволі складне питання, яке викликає сумнів у багатьох вчених.
Відоме рівняння Дрейка свідчить, що якщо де-небудь у Всесвіті існує/існувало життя, то за мільярди років воно вже мало якось себе проявити.
Кілька років тому футуролог з Оксфордського університету Андерс Сандберг, популяризатор концепції нанотехнологій Ерік Дрекслер і філософ Тобі Орд перевірили це рівняння і підтвердили, що людство дійсно може бути єдиним розумним виглядом життя в осяжному для огляду Всесвіті.
Проте дослідники продовжують шукати всі можливі ознаки життя в Сонячній системі, а також причини, які могли б знищити це життя.
Наприклад, днями група астрофізиків з Каліфорнійського університету в Ріверсайді заявила, що Юпітер міг знищити гіпотетичне життя на Венері і зробити цю планету надзвичайно токсичною.
Розповідаємо, як це могло статися.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
За результатами дослідження вчених з США, Юпітер міг вплинути на орбіту Венери і призвести до створення отруйної атмосфери на цій планеті з вуглекислого газу.
Оскільки маса Юпітера в два з половиною рази більша, ніж загальна маса всіх планет у Сонячній системі, цей газовий гігант міг суттєво вплинути на орбіти своїх сусідів і змінити їх характеристики.
Як відомо, в період свого формування Юпітер перемістився ближче до Сонця, а потім віддалився від нього через взаємодію з протопланетним диском. Саме ці рухи, на думку вчених, могли відіграти значну роль у житті Венери.
У новому дослідженні астрофізики проаналізували інші планетні системи і виявили, що подібні зміни орбіт гігантських планет зустрічаються доволі часто.
«Одна з цікавих особливостей Венери сьогодні полягає в тому, що її орбіта майже ідеально кругла. У цьому проєкті я хотів з’ясувати, чи завжди орбіта була круговою, та якщо ні, то які наслідки цього?» — заявив автор дослідження Стівен Кейн.
У пошуках відповіді на це питання, вчені розробили модель Сонячної системи, яка демонструвала орбіти всіх планет у різні періоди їх розвитку, а також їх взаємодію один з одним.
Ця модель підтвердила, що рух Юпітера призвів до серйозних змін клімату на Венері, зокрема різких змін температури і, найголовніше, — випаровування всієї води на поверхні планети.
З огляду на те, що недавно вчені виявили в хмарах над Венерою газ, який може бути ознакою життя на планеті, мікроби, які виділяють цей газ, могли зберегтися там протягом приблизно мільярда років. Саме в цей час на Венері востаннє мала бути вода, після чого рух Юпітера призвів до її повного випаровування.
«Ймовірно, існує безліч інших процесів, які можуть виробляти газ, які ще не досліджені», — каже Кейн.
Цінність цього дослідження полягає в тому, що воно може допомогти вченим зрозуміти, що пішло не так з Венерою і допомогти запобігти розвитку аналогічної ситуації на Землі.
Торік вчені з Лундського університету заявили, що раніше Юпітер був розташований на орбіті Урана. Це припущення ґрунтується на тому, що група астероїдів, яка рухається перед Юпітером, рівно в половину більша, ніж та група, яка розташована позаду планети.
Комп’ютерна модель продемонструвала, що спіральне обертання Юпітера всередину Сонячної системи пояснює дивне розташування троянських астероїдів. Згідно з цими даними, Юпітер зародився на відстані близько 18 астрономічних одиниць від Сонця, як невеликий крижаний астероїд.
Пізніше молода планета почала мігрувати ближче до Сонця і притягнула до себе групу троянських астероїдів, більшість з яких була якраз попереду Юпітера. Це було задовго до того, як Юпітер став газовим гігантом, тому, цілком можливо, що ядро планети складається з такої ж твердої породи, як і троянці.
Наступні дослідження троянських астероїдів можуть пояснити досі невідоме походження Юпітера і його внутрішню структуру. NASA планує відправити зонд Lucy для дослідження цієї групи астероїдів у 2021-му.