Заінтригував. Вчені розгадали загадку таємничого радіосигналу, який міг мати позаземне походження

Головним героєм тоді став Шейн Сміт, студент коледжу Гіллсдейл у Мічигані, який на той час працював стажером-дослідником у Breakthrough Listen. Він вивчав дані, зібрані австралійською радіообсерваторією Паркс, щоб зрозуміти, чи можливе життя на планетах біля Проксима Центаври. Натомість він виявив таємничий за своїм напрямом та зсувом радіосигнал частотою 982 мегагерц, який нібито виходив від зірки протягом п’яти годин.

В Австралії діапазон радіочастот майже 982 мегагерц зарезервований для літаків, але вчені не змогли виявити будь-які літаки, які знаходилися в цьому районі і тим більше могли б пояснити настільки тривале його існування.

Вчених зацікавив BLC1 не тільки через те, що вони не змогли знайти літак — зрештою, це могла бути звичайна перешкода. Проте цей сигнал пройшов усі етапи їх перевірки.

Наприклад, частота сигналу повинна рухатися з часом через ефект Доплера, адже потенційний передавач, розташований на іншій планеті, рухатиметься щодо будь-якого земного телескопа. Це схоже на звук автомобільного мотора, який звучить голосніше, коли машина наближається і затихає, коли машина віддаляється.

Також телескоп кілька разів спершу спрямовували на Проксима Центавру, а потім відхиляли убік. Потенційний інопланетний радіосигнал повинен з’являтися виключно тоді, коли телескоп спрямований на зірку, тоді як земний шум фону буде відображатися постійно. Ще один маркер техносигнатури — сигнал займатиме лише одну вузьку смугу частот, тоді як сигнали від зірок чи інших астрофізичних джерел зустрічаються у значно ширшому діапазоні.

Таким чином вчені скоротили вибірку з початкових 4,1 млн сигналів до 5160. Потім вони провели додаткові перевірки — наприклад, деякі сигнали були надто слабкими, щоб виходити від зірки. Загалом, подібні перевірки вимагають досить великої кількості часу, скрупульозності та уважності. Саме тому радіосигнал, який і отримав назву BLC1, так заінтригував вчених — він пройшов усі етапи їх тривалої перевірки.

«Це найбільш захопливий сигнал, який ми виявили під час роботи проєкту Breakthrough Listen, тому що до цього у нас не було жодного сигналу, який пройшов би всі наші попередні перевірки», — говорила тоді Софія Шейх, астроном з Університету Каліфорнії, яка керувала дослідженням, що виявило BLC1.

Додаткові дослідження тривали більше року — команда астрономів та астрофізиків зі США та Австралії докладно розповіли про нього у своїх двох дослідженнях, опублікованих у журналі Nature Astronomy.

Вчені спробували знову вловити сигнал у листопаді 2020 року, а також у січні та квітні цього року, однак у них нічого не вийшло. Це викликало перші сумніви щодо BLC1. Після ряду додаткових перевірок, дослідники виявили, що серед вихідних даних були близько 60 інших сигналів, дуже схожих на BLC1, але які були виключені автоматичним аналізом команди як земні перешкоди.

Загадковий радіосигнал уникнув цієї долі через те, що він був згенерований інтермодуляцією — процесом, коли кілька радіосигналів змішуються докупи, спотворюючи один одного. Денні Прайс, старший науковий співробітник Кертинського університету, який досліджував цей сигнал, пояснює його на прикладі з гітарою. Якщо ви перевантажуєте підсилювач, інтермодуляція додає приємне спотворення до чистого гітарного звуку. BLC1 і є одним із результатів такого спотворення. Тобто так, цей радіосигнал безперечно має земне походження.

«Цей сигнал, навіть якщо він був створений людськими радіочастотними перешкодами, був унікально схожий на той сигнал, який ми очікуємо з космосу. Він обдурив наші алгоритми, і нам знадобилося кілька місяців, щоб провести аналіз і зрозуміти, що він був створений людиною», — каже Шейх.

Вона підозрює, що його джерело було недалеко від обсерваторії, проте поки що не може уточнити, що саме це було. Прямо зараз вона разом зі ще одним студентом працюють над цим питанням.

Ще однією поки що нерозгаданою загадкою залишилося, що сигнал, здавалося б, з’являвся виключно в ті моменти, коли телескоп був направлений на Проксима Центавру. Імовірно, може бути просто невдалим збігом, якби частота інтерференції імітувала ритм, з яким телескоп дивився на зірку.

Хоча команда і не досягла своєї мети — знайти розумне позаземне життя — вчені впевнені, що це дослідження дуже допоможе їм у майбутньому. Завдяки BLC1 вони вдосконалили свої методи пошуку техносигнатур і тепер дослідники зможуть проводити свої аналізи набагато швидше та якісніше, ніж раніше.

«Всесвіт дає нам стог сіна. Нам потрібно знайти в ньому голку і переконатися, що це справді голка, яку ми знайшли», — каже Раві Коппарапу, вчений-планетолог із Центру космічних польотів імені Годдарда NASA у Грінбелті.