А якби динозаври не вимерли? Розбираємо популярні теорії про людство у світі ящерів

Іншими словами, кора головного мозку ссавців, особливо її здатність складатися в звивини, дала змогу розмістити в компактному черепі величезну кількість нейронних зв’язків — основу нашого інтелекту. Натомість мозок динозавра — скоріше набір потужних, але ізольованих «ядер», як у сучасних птахів.

Щоб інтелект динозаврів досяг людского, йому б знадобилися вкрай довгі та неефективні аксони — відростки нейронів. Це як намагатися збудувати суперкомп’ютер, з'єднуючи процесори кілометровими дротами. Технічно можливо, але на практиці — глухий кут.

Якщо вірити висновкам Райнера, хоч ті ж троодонтиди й мали відносно великий мозок і були кмітливими для свого часу, до людської доби вони б ніколи не дотягнули навіть у своїй початковій подобі. А якби все ж… ?

Чи вижили б люди і динозаври

Якби динозаври таки не вимерли, чи з’явилися б на Землі люди? Факти, які ми маємо завдяки скам’янілостям, жорстокі: cсавці отримали свій квиток у життя лише після того, як динозаври «звільнили сцену». До крейдового вимирання наші далекі предки були дрібними, лякливими істотами, які виходили на полювання переважно вночі, намагаючись не впадати в очі ящерам-гігантам.

«Якби астероїд не вдарив, ссавці ніколи б не отримали свого шансу, — пояснює палеонтолог Стів Брусатте. — А без цього не було б ні приматів, ні, відповідно, людей».

Утім, цю думку поділяють не всі палеонтологи. Доктор Енді Фарке припускає, що якби люди еволюціонували поруч із динозаврами, вони, ймовірно, змогли б співіснувати. «Люди й так розвивалися в екосистемах з великими наземними тваринами та хижаками. Напевно, з нами було б усе добре». Дрібніші ссавці — гризуни, кажани, примати — також мали б шанси вижити.

Якщо відкинути скепсис і повернутися до фантастичної ідеї Дейла Рассела, що люди та динозаври живуть в одній епосі, цей «дивний новий світ» цілком можливо змоделювати — ще й в обох варіантах.

Якби динозаври жили у світі людей

Певною мірою ми і так живемо пліч-о-пліч із динозаврами. Адже коли ви бачите горобця, що стрибає по тротуару, чи ворону, яка риється у смітті, — ви дивитеся на прямих нащадків тероподів. Еволюція зробила свій вибір: вижили не гігантські ящери, а їхні маленькі, легкі й адаптивні версії.

Отож більшість палеонтологів та наукових журналістів сходяться на тому, що й вцілілі до наших днів динозаври майже напевно були б меншими та спритнішими. Невеликі хижі тероподи, схожі на зубастих індиків, імовірно, пристосувалися б до міського життя і нишпорили б по задвірках у пошуках недоїдків.

А от гігантським завроподам не пощастило б — уявіть стадо бронтозаврів, що намагається протиснутися у світі, забудованому мегаполісами. Їхнім єдиним прихистком стали б хіба заповідники — такі собі реальні Парки юрського періоду. Але таке співіснування було б напруженим. Палеонтологиня Вікторія Арбор зауважує: люди, найімовірніше, просто винищили б популяції динозаврів:

«Люди дуже добре вміють винищувати фауну — через полювання, зміну клімату або руйнування середовища проживання. Динозаври в 21 столітті, як і сучасні тварини, ймовірно, мали б зменшену популяцію і стикалися б із загрозою вимирання».

Історія також доводить: мегафауна, від мамонтів у Північній Америці до гігантських лінивців у Південній, стрімко зникала після приходу людини. Дослідження 2014 року довело зв’язок між хвилями людської міграції та вимиранням великих тварин. Навряд завроподи протрималися б довго після того, як люди з інструментами, вогнем та організованим полюванням поширилися б по континентах.

Крім того, динозаври процвітали в теплих і вологих умовах мезозойської ери. Наші цикли з льодовиковими періодами та холодними зимами могли б призвести до вимирання багатьох великих видів незалежно від діяльності людини.

Найімовірніше, решта їх перетворилася б на те, чим сьогодні є леви та тигри: красиві, грізні символи дикої природи, замкнені в національних парках, за якими туристи спостерігають здалеку.

«Що б їли динозаври і як би їхня травна система справлялася з цим? Як би вони поводилися з хижими ссавцями? Де б ми їх тримали? І які права вони б мали? Я думаю, що етичні питання, пов’язані з клонуванням динозаврів, були б майже такими ж складними, як і наукові», — каже палеонтологиня Сьюзі Мейдмент.

А ось що було б, якби неприборканими залишилися й ті, й інші — великі та страшніші?

Якби люди жили у світі динозаврів

Виживання на «планеті динозаврів», найімовірніше, було б зав’язано на боротьбі людства за кожен клаптик землі. Бо ж динозаври — не просто «великі ящірки»: це були різноманітні та неймовірно успішні види, які заселяли всю планету. За словами палеонтолога Стіва Брусатте, понад 150 мільйонів років вони займали практично кожну екологічну нішу: від верховних хижаків, як тиранозавр, до швидких всеїдних та броньованих травоїдних.

Сільське господарство довелося б перетворити на неприступні фортеці від багатотонних гігантів, здатних випадково витоптати весь урожай. Ваш урожай картоплі міг би в будь-який момент стати легким перекусом для стада трицератопсів. А міста? Їх довелося б оточувати стінами, здатними зупинити не стільки штурм армії, скільки таран розлюченого цератопса завбільшки з автобус.

Щоденним головним болем були б не тільки гіганти, а й дрібні хижаки. Раптори, ймовірно, добре адаптувалися б до людських поселень. Ті ж птахи-хижаки, нащадки динозаврів, з дивовижною легкістю використовують міське середовище. А тепер уявіть на їхньому місці метрового хижака з серпоподібними кігтями.

Якби великі динозаври дожили до наших днів, фольклор і наука формувалися б у їхній тіні. Історикиня Адрієнн Мейор писала, що багато стародавніх легенд про драконів були натхненні випадковими знахідками скам’янілостей. А ось якби «дракони» паслися поряд, то неминуче вплинули б на людський світогляд.

Астероїд зробив вибір за нас, розчистивши шлях для ссавців. Лишень птахи, що літають за нашими вікнами, — це вічне нагадування про втрачений світ.

Але питання не в тому, чи знайшлося б динозаврам місце поруч із нами. А в тому, чи залишили б ми їм (або вони нам) це місце взагалі.