Як зазначає видання Space.com, торік астрономи зафіксували, як невеликий астероїд 2024 PT5 увійшов у гравітаційне поле Землі. Він почав рухатися орбітою, схожою на місячну, перш ніж повернутися на свою сонячну орбіту. Об'єкт не здійснив повного оберту, але його близька траєкторія та хімічний склад привернули увагу науковців та приватних космічних компаній.
Робота Інституту астрофізики Канарських островів та Мадридського університету Комплутенсе показала, що спектр поверхні цього об'єкта майже повністю збігається зі зразками місячного матеріалу, доставленими місіями «Луна» та «Аполлон». Цей факт підтверджує гіпотезу, що 2024 PT5 — не типовий астероїд із головного поясу, а уламок Місяця, вибитий у космос внаслідок удару.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Детальніший аналіз за допомогою телескопа Lowell Discovery та інфрачервоного телескопа NASA виявив, що поверхня PT5 багата на піроксен — мінерал, поширений на Місяці. А його орбіта та слабка реакція на сонячне випромінювання свідчать проти версії, що це може бути штучне космічне сміття.
Розмір об'єкта — 10−11 метрів. Він перебував на тимчасовій орбіті Землі близько 57 днів (з кінця вересня до кінця листопада 2024 року), після чого повернувся на орбіту навколо Сонця.
Що таке «мінімісяці»
Зазвичай астероїди обертаються навколо Сонця. Та іноді гравітаційні збурення — приміром, від Юпітера, — можуть змінювати їхні траєкторії. Якщо такий об'єкт підлітає до Землі та сповільнюється, він може бути тимчасово захоплений на її орбіту. В минулому було зафіксовано кілька таких об'єктів. Наприклад, 2006 RH120 обертався навколо Землі близько року, а 2020 CD3 — приблизно 2,5 роки.
Такі «мінімісяці» — малі астероїди, тимчасово захоплені гравітацією Землі, — розглядаються як перспективні цілі для видобутку рідкісних металів, як-от платина, кобальт чи золото. За оцінками NASA, деякі астероїди містять металів на суму близько $100 мільйонів для кожної людини на Землі, а вартість десяти найцінніших може сягати $1,5 трильйона.
Цю ідею розвиває Джоел Серсел, CEO компанії TransAstra. За його словами, захоплений мінімісяць міг би стати «постійним космічним ресурсом, яким ми володіємо». План такий: долетіти до об'єкта, захопити його, вивести на стабільну орбіту, а потім або видобувати ресурси, або використовувати як частину космічної інфраструктури. Проте у цієї ідеї є кілька серйозних перешкод.
Чи стануть мінімісяці золотою жилою
Економіка космічного видобутку сповнена парадоксів. З одного боку, теоретична вартість металів в астероїдах величезна. З іншого — вартість доступу до них не менша. Реальні місії, як-от OSIRIS-REx від NASA чи японська Hayabusa2, це доводять: доставка на Землю одного грама астероїдної речовини може коштувати десятки мільйонів доларів.
Мінімісяці могли б здешевити цей процес завдяки своїй близькості, але поки що жодному апарату не вдалося захопити такий об'єкт. Адже для галузі потрібна інфраструктура, якої наразі не існує: необхідно створити цілі системи для обробки та транспортування матеріалів — як для їх використання в космосі, так і для доставки на Землю. Самі ж об'єкти дуже рідкісні, малі (всього кілька метрів) і не затримуються на орбіті надовго. А через їхню тьмяність і високу швидкість їх ще й дуже важко виявити заздалегідь.
Дається взнаки й правова невизначеність. Договір про космос 1967 року забороняє будь-якій країні «привласнювати» небесні тіла, включно з астероїдами Проте деякі держави (як-от США і Люксембург) ухвалили національні закони, які дозволяють їхнім компаніям володіти ресурсами, видобутими з цих астероїдів, не претендуючи на самі об'єкти. Це створює пряму колізію: міжнародне право забороняє привласнення тіла, а національне — дозволяє привласнення його частини.
Юристи зазначають, що Договір 1967 року не дає чіткої відповіді, чи є видобуток копалин «привласненням» самого астероїда. Угода про Місяць 1979 року мала б уточнити це питання, але провідні космічні держави (США, Китай тощо) її не підписали, тому вона не має значного впливу.
Якою буде нова космічна гонка
Втім, «космічний прорив» цілком може відбутися вже у найближчі десять років. Можна очікувати перших реальних місій до навколоземних астероїдів: спочатку для розвідки, а згодом, можливо, і для пробного видобутку. У центрі уваги компаній та космічних агентств будуть саме «мінімісяці» та інші близькі об'єкти.
Замість складної посадки на астероїд, що обертається, кілька компаній пропонують простішу ідею — просто зловити його. Наприклад, TransAstra планує використовувати гігантський мішок та сонячну енергію для витоплення металів з крижаних астероїдів прямо в космосі. Втім, проєкт поки що на стадії розробки, тому можливість захопити астероїд 2024 PT5 була втрачена.
Нині закрита компанія Tethers Unlimited колись розробляла для NASA проєкт, що передбачав запуск сітки безпосередньо в об'єкт для його захоплення та буксирування. Схожий концепт, натхненний павутинням, пропонує і дослідник Мостафа Хассанальян: розгорнути сітку на шляху астероїда і чекати, поки він сам у неї потрапить.
Поки приватний сектор шукає способи видобутку, державні агентства займаються розвідкою. Ключовою подією стане запуск зонда Psyche від NASA у 2029 році, пише Space.com. Його мета — детальне вивчення металевого астероїда 16 Психея, потенційна вартість якого оцінюється у квадрильйони доларів. Дані, зібрані місією, стануть основою для планування майбутніх промислових операцій у космосі.
Полювання на такі об'єкти, як 2024 PT5, — це не лише про гроші. Якщо це справді уламки Місяця, їхнє вивчення може розкрити нові таємниці геології нашого супутника, пояснити динаміку космічних зіткнень, ба навіть допомогти у створенні систем планетарного захисту.