Прощавай, Сонце. Американська компанія запустить у космос ядерний реактор

З іншого боку, сонячна енергія не всюдисуща — наприклад, досліджувати Уран планетоходами, які залежать від сонячної енергії, буде надзвичайно складно. Енергія нашої зірки туди практично не дістає, тому зарядка техніки буде дуже непростим завданням. Те саме і з зондами, які ми хочемо відправити в далекі космічні подорожі.

Складнощі є й на ближчих планетах та супутниках, які ми хочемо досліджувати. Взяти ті ж самі Марс і Місяць, на яких є день і ніч: очевидно, що сонячні батареї не заряджатимуться постійно.

Натомість космічні кораблі з ядерними двигунами без проблем могли б досліджувати найтемніші куточки Сонячної системи і навіть виходити за її межі. Фактично, у них було б своє переносне Сонце, яке й живило б їхню роботу. Крім того, ядерні двигуни займають набагато менше місця і мають меншу масу, що дало б можливість полегшити космічний корабель, значно прискорити його, знизити вартість місії і/або заповнити решту місце корисним навантаженням або іншими технологіями.

Багато вчених бачать в ядерній енергетиці порятунок від енергетичної кризи. Цілком можливо, що термоядерні реактори допоможуть нам досліджувати космос як ніколи раніше.

Вчені досліджують потенціал ядерної енергії та намагаються створити робочі реактори із середини ХХ століття. Приблизно стільки ж триває гонитва дослідників і за спробами застосувати їх для космічних кораблів.

Проєкт Оріон, в основі якого лежало використання енергії водневих бомб, закрили з технічних причин. Дослідникам не вдалося створити безпечний спосіб використання енергії від вибухів.

Другий відомий проєкт — Дедал, де передбачалося використання термоядерного реактора, що здійснює постійний керований синтез. Проте під час його розробки вчені зіштовхнулися з великою кількістю технологічних проблем. Однак свою мінімальну місію він виконав — проєкт показав, що зорельоти (за задумом Дедал мав летіти до зірки Бернарда, розташованої на відстані 5,91 світлові роки від Землі) — цілком досяжна концепція недалекого майбутнього.

Розробленням ядерного двигуна займалося NASA у межах проєкту Прометей, який закрили через брак фінансування. Нещодавно агентство повернулося до ідеї розробки ядерного двигуна, проте поки що ні про які серйозні досягнення не повідомляло. Також над космічними ядерними реакторами працюють у Великій Британії та КНР — проте це все ще далекоглядні плани і теорія.

Були й успішніші проєкти, які доходили до практичних випробувань. SNAP-10A — єдиний ядерний реактор, запущений у космос США у 1965 році. Він зламався через 43 дні через незв’язані безпосередньо з ядерним реактором проблеми.

Старший інженер-ядерник Atomos Space Лукас Беверідж упевнений, що людство готове до створення двигуна на основі ядерного реактора: «Щойно ви подолаєте цей психологічний бар'єр, у космічної ядерної енергії з’являться найрізноманітніші застосування. Починаючи з 1950-х років, над цією концепцією працювала величезна кількість людей. Є велика кількість неймовірних концепцій, які б спрацювали; однак вони ніколи не мали можливості дійти до випробувань».

Зараз компанія шукає партнерів, які б допомогли їй з випробуваннями, а також отриманням усіх необхідних дозволів від регуляторів. Там впевнені — якщо їм вдасться запустити свій ядерний реактор у космос та продемонструвати його роботу, це допоможе Atomos Space і партнерам знайти додаткове фінансування для розробки стійких ядерних двигунів.

У компанії розраховують, що їм вдасться запустити свою місію протягом 4−5 років. Якщо все пройде успішно, це буде великим проривом, адже працюючий космічний ядерний реактор допоможе нам удосконалити космічні кораблі та досягти багатьох цілей у сфері освоєння космосу, серед яких, наприклад, колонізація Місяця та Марсу.