Після історичного прориву. Термоядерна енергія — порятунок людства чи утопія, яка все ж таки не здійсниться?
Wendelstein 7-X — унікальний експериментальний термоядерний реактор типу стеларатор, про який говорили ще в середині минулого століття, проте змогли збудувати лише зараз (Фото:DPA/Picture Alliance via Reuters)
13 грудня представники Міністерства енергетики США оголосили про історичне досягнення: вченим вперше вдалося добути більше енергії за допомогою реакції термоядерного синтезу, ніж вони витратили на її підтримку. Чи дійсно ми перебуваємо на порозі нової енергетичної епохи?
Під час експерименту, який пройшов 5 грудня, вчені Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса витратили 2,05 мегаджоуля енергії та отримали 3,15 МДж.
Міністерка енергетики США Дженніфер Гранхольм у своїй заяві назвала цей прорив «визначним досягненням». А директорка лабораторії Кім Буділ назвала роботу «однією із найбільш значущих наукових проблем, яку коли-небудь вирішувало людство».
Розповідаємо про те, як вчені з усього світу протягом багатьох років йшли до цього прориву, що він означає для нас та розмірковуємо, коли термоядерна енергетика дійсно стане реальністю (так, досягнення американських учених є важливим, проте до вирішення всіх проблем ще дуже далеко).
Ні, це не небезпечно
Перша асоціація, яка виникає у багатьох людей при згадці слова «термоядерний», — надпотужний вибух і гриб із пилу та диму, який здіймається аж у небо. Однак поступово цей стереотип ставатиме все менш актуальним, адже термоядерний синтез — це найприродніший процес із тих, що є у Всесвіті.
Сонце та міріади інших зірок — це природні термоядерні реактори, які живлять наш Всесвіт. Завдяки роботі цих реакторів у світі з’явилися хімічні елементи, які відіграли важливу роль у виникненні життя на Землі.
Тепер створення термоядерних реакторів може допомогти людству не лише забезпечити весь світ чистою енергією, а й уберегти планету від кліматичної кризи.
Проблема в тому, що це досить складний процес — у науковому світі вже давно гуляє жарт, що до створення робочого термоядерного реактора залишилося 30 років — і так буде завжди. Історія жарту в тому, що подібні розмови ведуться з 1950-х років, коли про перспективність цього напряму заговорили вперше.
