Астрофізики припускають , що приблизно половина з 3000 зірок, розташованих поблизу нашого Сонця, є подвійними зірками.
Ці зірки також називають подвійними зоряними системами, і вони утворюються з двох гравітаційно пов'язаних зірок, які обертаються навколо загального центру мас.
Вчені знають кілька типів подвійних зірок і продовжують відкривати нові. Навколо деяких бінарних зоряних систем навіть знаходили екзопланети з передбачуваними слідами життя.
Але недавно вчені з Гарвардського університету опублікували результати свого дослідження, згідно з якими Сонце на початку свого розвитку також могло бути подвійною зіркою, і поруч з ним кружляла зірка-компаньйон приблизно такої ж маси.
Ця робота може заповнити дірки у теорії походження хмари Оорта навколо Сонячної системи, а також змінити думку дослідників щодо прогнозованої Дев'ятої планети, яка нібито розташована на орбіті за Плутоном.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Вчені з Гарварда розробили модель, згідно з якою у Сонця існував двійник, - дві зірки нібито сформувалися разом з однієї і тієї ж хмари молекулярного газу.
За їхніми даними, саме існування подвійної зоряної системи на початку розвитку Сонця може пояснити формування хмари Оорта, - гіпотетичної області навколо Сонячної системи, в якій розташовані довгоперіодичні комети.
Річ у тому, що розміри хмари Оорта є непорівнянними з масою Сонця, тому у дослідників є питання до цієї теорії. Але існування подвійної зірки могло б пояснити, чому хмара вийшла таким великим.
«Попередні моделі зазнавали труднощів з отриманням очікуваного співвідношення між розсіяними дисковими об'єктами і об'єктами зовнішньої хмари Оорта. Бінарна модель пропонує значні поліпшення і уточнення, які у ретроспективі здаються очевидними: більшість подібних до Сонця зірок народжуються зі своїми бінарними компаньйонами», - заявляють вчені з Гарварду.
Результати цієї роботи припускають, що саме подвійна зоряна система відповідає за захоплення об'єктів із хмари Оорта, оскільки самостійно Сонце не могло б сформувати навколо себе таку структуру.
Вчені також вважають, що об'єкти у хмарі Оорта зіграли важливу роль у формуванні планет Сонячної системи, і, можливо, життя на Землі.
«Об'єкти у зовнішній хмарі Оорта, ймовірно, грали важливу роль у історії Землі, наприклад, доставляли воду на Землю або призвели до вимирання динозаврів. Розуміння їх походження дуже важливе», - кажуть автори роботи.
Крім того, гіпотеза про «подвійне Сонце» на початку його розвитку може надати більше доказів на користь теорії існування Дев'ятої планети.
Деякі вчені вважають, що на далекій орбіті Сонячної системи існує так звана «суперземля», - планета, яка у кілька разів більша за нашу. Вона розташована дуже далеко і захована від сонячного світла так, що астрономи не можуть її засікти.
Але дивні рухи астероїдів та інших об'єктів на задвірках Сонячної системи можуть означати, що там дійсно є велика планета.
Якщо ж подвійна зірка у Сонячній системі дійсно існувала - у Дев'ятої планети з'являється набагато більше шансів.
"Загадка стосується не тільки хмар Оорта, а й екстремальних транснептунових об'єктів, таких як потенційна Дев'ята планета. Неясно, звідки вони прийшли, і наша нова модель передбачає, що має бути більше об'єктів з орбітальною орієнтацією, схожою на Дев'яту планету", - пояснюють автори нового дослідження.
Правда, залишається одне питання: якщо у нас колись було два Сонця, куди поділося одне з них?
Вчені вважають, що пролітаючі зірки у Чумацькому шляху захопили другу зірку, залишивши Сонце наодинці. Проте, дослідники впевнені, що до цього часу подвійна зірка у Сонячній системі вже могла утворити хмару Оорта і притягнути до себе об'єкти, схожі на Дев'яту планету.
До слова, загадка про Дев'яту планету може вирішитися вже найближчими роками: у 2021-му в Чилі повинна почати свою роботу нова Обсерваторія імені Віри Рубін, яка зможе отримувати дані з величезної площі неба.
Тоді ми і дізнаємося, чи варто додавати у підручники з астрономії ще одну планету. Або ще одне Сонце.