Епічний кінець. Коли і як помре Сонце та чи стане людство свідком цієї події?

Проте очевидно, чому нас все ж таки особливо цікавить доля саме Сонця — все-таки життя на Землі залежить передусім від стабільності нашої зірки, а будь-які зміни всередині неї впливатимуть і на нас.

Зараз Сонцю приблизно 4,6 млрд років. Ґрунтуючись на спостереженнях за іншими зірками, астрономи передбачають, що загалом воно проживе ще приблизно 10 млрд років. Проте до того часу зірка буде вже зовсім іншою.

Приблизно через 5 млрд років водневе паливо всередині зірки закінчиться. Це знаменуватиме перетворення Сонця на червоного гіганта — його ядро зменшиться, а зовнішні шари навпаки почнуть розширюватися. Моделювання показало, що внаслідок цього зірка збільшиться у 256 разів — цього буде достатньо, щоб поглинути Землю на її нинішній орбіті та навіть досягнути орбіти Марса.

Однак є й інші дослідження, згідно з якими до того часу маса Сонця буде майже на третину меншою, що дозволить Землі віддалитися від нього та уникнути поглинання.

В одному можна бути впевненими на 100%: через кілька мільярдів років ця проблема навряд чи хвилюватиме людство. Наші нащадки або вже житимуть на іншій планеті (чи планетах) в іншій зірковій системі, або людей вже в принципі не існуватиме.

Насправді у людства залишилось близько мільярда років, щоб вирішити сонячну загадку і придумати план свого порятунку. Річ у тім, що вже тоді Сонце буде приблизно на 10% яскравішим ніж зараз, що призведе до непереборних кліматичних змін: постійне підвищення температури призведе до поступового випаровування океанів та зникнення будь-якого складного життя.

Вчені пропонували різні цікаві рішення для порятунку Землі, деякі з яких точна можна покласти в основу сюжету науково-фантастичного фільму чи відеогри. Проте майже усі вони є недосяжними для сучасного людства, адже вимагають набагато більшого технологічного розвитку.

Наприклад, аерокосмічний інженер з Університету Глазго Маттео Черіотті вважає, що у майбутньому ми зможемо провести гравітаційний маневр за допомогою мільйона невеликих астероїдів і у такий спосіб змінити орбіту Землі та «відправити» її трохи далі від Сонця. Фактично, він пропонує направити їх у певному напрямку, щоб створити гравітаційну хвилю, яка «зачепить» Землю та допоможе планеті змінити її орбіту.

Проте нас також цікавить подальша доля Сонця, чи не так?

Тут думки вчених теж різняться. Астрономи обсерваторії Кека на Гавайях знайшли зоряну систему, у якій планета обертається навколо білого карлика — залишками від зорі, яка вичерпала усі запаси палива та скинула свою оболонку.

Саме таке майбутнє чекає на Сонце трохи більше ніж через 5 млрд років — зірка матиме приблизно ту саму масу, що й зараз, проте стане в сотні разів меншою. Тоді Сонце буде випромінювати набагато менше енергії, ніж зараз. Перебуваючи в цій стадії, вмираюче Сонце могло б підтримувати життя на планеті або супутнику, який розташовувався б не далі ніж на відстані в одну десяту від нинішньої відстані між Сонцем і Меркурієм.

Тоді Сонце стане планетарною туманністю — ядро зірки буде оточене його колишньою оболонкою у вигляді газу. Так Сонце буде поступово охолоджуватись протягом приблизно десяти тисяч років, поки остаточно не погасне та не «відпустить» планети, які не поглине під час попереднього розширення.

Планетарні туманності є відносно поширеними в усьому спостережуваному Всесвіті. Лише у Чумацькому Шляху відомо про майже 1500 цих астрономічних об'єктів.

Дослідження міжнародної команди вчених підтвердило цю гіпотезу. Раніше вважалося, що маси Сонця буде недостатньо, щоб в кінці свого життя зірка утворила планетарну туманність. Проте моделювання показало, що Сонце проходить якраз по межі найнижчої маси зірки, яка дасть йому можливість перетворитися на туманність.