Сексуальний шпіонаж. Як російські та китайські спецслужби проникають у Кремнієву долину

Ще торік Майк Кейсі, тодішній директор Національного центру контррозвідки та безпеки США, попередив про «великий сплеск» активності іноземних шпигунів, які намагаються вкрасти в США технології, що є ключовими для економіки та нацбезпеки. Кейсі окремо відзначив, що Китай діє особливо агресивно.

«Ми не ідеальні, але я не хочу жити в антиутопічній версії [Китайської Народної Республіки]», — віджартувався Кейсі.

Втім, ФБР і до цього наголошувало, що Пекін використовує все — від кібератак до «медових пасток», — щоб обігнати американські R&D (дослідження та розробки) та зміцнити свою армію. Жодними засобами у «секс-війні» не гребує й Москва.

Як шпигують росіянки

Замість яскравих нелегалок, які ніби зійшли зі сторінок романів, сьогоднішні оперативниці маскуються під інвесторок, піарниць або науковиць. Це розмиває межі між бізнесом та шпигунством і ускладнює судове переслідування.

Таймс малює яскраву картину: потік запитів у LinkedIn, раптові знайомства у готельних барах одразу після бізнес-панелей та конкурси стартапів, де переможців «по-тихому» схиляють до перевезення своєї інтелектуальної власності до Китаю. Видання також описує росіянку, яка через шлюб глибоко проникла в аерокосмічні кола США, а згодом почала «крутитися» біля крипто- й космічних стартапів.

Методичка росіян не надто змінилася з роками. Згадаймо хоча б шпигунку-«телеведучу» Анну Чапман. Її заарештували у 2010 році під час облави ФБР на Нелегалів — мережу російських сплячих агентів, яких «підкинула» Штатам Служба зовнішньої розвідки РФ. Зрештою Чапман обміняли та відправили додому. А ФБР продемонструвало її ноутбук для спецзавдань і пояснило, як жінка використовувала приховану Wi-Fi мережу для спілкування з російським чиновником.

Інший приклад — Марія Бутіна, яка у 2018 році визнала себе винною у спробі діяти як іноземний агент. Її завданням було проникнути в американські групи впливу для просування російських інтересів на президентських виборах у США. Після угоди зі слідством Бутіну засудили до 18 місяців ув’язнення. Зрештою після часткового відбуття покарання вона повернулась до РФ. Нині Бутіна — депутатка Держдуми від пропутінської партії Єдина Росія.

Як шпигують китаянки

В ексклюзиві Axios описується ймовірна китайська агентка, відома як Крістін Фанг або Фан Фанг. З 2011 по 2015 роки вона буцімто «обробляла» політиків у каліфорнійському Bay Area: зокрема збирала кошти на кампанію Еріка Суолвелла, який балотувався до Палати представників США.

Як пише Politico, у 2015 році ФБР поінформувало Суолвелла, після чого той обірвав контакти з Крістін. А в 2023 році Комітет з етики Палати представників завершив розслідування щодо конгресмена. Сам Ерік Суолвелл заявив, що жодних порушень не виявили.

А торік китайський журналіст Ху Сіцзінь опублікував в X фотографію, на якій він обідає з Крістін Фанг у Пекіні. Він заявив, що у 2015 році до неї звернулися ЦРУ та ФБР і запропонували 1 мільйон доларів та громадянство США з вимогою працювати на них. Та відмовилися і три дні по тому повернулася до Китаю.

«Вона поїхала туди з мріями, але зрештою її мрії були зруйновані. Саме США безсоромно зрадили мрію цієї виняткової дівчини», — підсумував Сіцзінь. У шпигунство Фан Фанг він вочевидь не вірить.

Крім того, агентство Reuters ще у 2018 році висвітлило «супер-агресивне» вербування американців з боку Пекіна через LinkedIn. Фейкові рекрутери заманюють людей гонорарами за виступи та поїздками. Їхня мета — зібрати резюме, відповіді на безпекові питання та інші крихти інформації, які потім складаються докупи. Трапляються й буцімто невинні онлайн-знайомства, які «випадково» переходять у запрошення «на каву» після ділового заходу.

«Я отримую величезну кількість дуже хитромудрих запитів у LinkedIn від однакових привабливих молодих китайських жінок. Здається, останнім часом цього дійсно стало більше», — розповідає Джеймс Малвенон, головний аналітик компанії Pamir Consulting, яка консультує американські компанії, що інвестують у Китай.

Ця схема працює не тільки у США. Внутрішня розвідка Німеччини у 2017 році викрила фейкові профілі в LinkedIn, які, за її словами, були прикриттям для китайських спецслужб. Їхньою метою було витягувати інформацію та знаходити джерела розвідувальних даних, а також дані про звички, захоплення та політичні інтереси користувачів.

Чому американці «ведуться» на шпигунок

Уряд США вже перейшов від полювання на окремих шпигунів до побудови системних огорож. Зокрема Білий дім часів адміністрації Джо Байдена змусив Комітет з іноземних інвестицій (CFIUS) прискіпливо перевіряти будь-які інвестиції, що стосуються конфіденційних даних або секторів подвійного призначення. А Мінфін запровадив режим контролю за вихідними інвестиціями, щоб зупинити потік американського капіталу та досвіду, який живить військові технології супротивників.

Проте всередині компаній найслабшою ланкою все одно залишаються люди. Таймс пише, що деякі оперативниці «оброблюють» своїх жертв роками, іноді навіть створюючи з ними сім'ї. І хоча не кожна шпигунка використовує секс як приманку, сам «гендерний підхід» простежується всюди. Адже він чудово вписується в патерни поведінки американських «технарів».

Цю відкритість і використовують вороги. Спочатку шлють жертвам повідомлення з лестощами щодо їхнього професіоналізму. Далі пропонують «перетнутися» в кулуарах конференції чи хакатону. Як варіант, пропонують поїздку з гонораром за виступ.

Лестощі та дрібні послуги швидко притуплюють пильність жертв. Це закінчується тим, що люди починають ділитися крихтами конфіденційної інформації, вбачаючи в цьому лише професійну люб’язність або, в гіршому разі, знак близьких стосунків.

З кожним етапом прохання стають серйознішими: показати презентацію з технічними деталями, надати зразок моделі чи «позичити телефон, щоб викликати таксі» після спільної випивки. Вплетення в цю арку сексу й романтики — лише прискорювач крадіжки.

Для України такі витоки є особливо критичними: якщо шляхом «медових пасток» російські спецслужби отримають доступ до конфіденційних планів та розробок, ця інформація миттєво трансформується у нові можливості ворога — у РЕБ, виробництві дронів, для обходу західних санкцій тощо. Здобуті у «секс-війні» карти інноваційних стартапів можуть зорієнтувати, на які компоненти краще полювати і які компанії-прокладки для цього створювати.

Якщо ж Кремнієва долина усуне фактор «сексу» на рівні доступу до стратегічних даних, технологічна перевага й далі працюватиме на користь України та союзників, а не авторитарних держав.