Магнітна «вм'ятина». Аномалія над Атлантикою продовжує зростати — супутники фіксують послаблення захисного поля Землі

Ця аномалія простягається над Атлантичним океаном — між Південною Америкою та Африкою. За словами науковців, вона пов’язана з тим, що розплавлене залізо у зовнішньому ядрі Землі рухається не рівномірно, а дуже складно, змінюючи магнітне поле навіть за кілька років.

Магнітне поле виникає завдяки руху розпеченого металу у ядрі планети. Воно створює невидимий захисний «кокон» навколо Землі, який:

• утримує атмосферу,

• відбиває космічні промені,

• захищає супутники від заряджених частинок,

• зменшує вплив сонячної радіації на людей у польотах на великих висотах.

Коли магнітне поле слабшає, космічне випромінювання легше проходить крізь нього. Це може впливати на роботу супутників, навігаційних систем і підвищувати рівень радіації.

Південно-Атлантична аномалія відома ще з 1960-х років, але детальні вимірювання стали можливими лише після запуску місії Swarm Європейського космічного агентства (ESA) у 2013 році. Три супутники постійно відстежують зміни магнітного поля.

«Південно-Атлантична аномалія — це не одна велика зона. Вона змінюється по-різному: частина ближче до Африки поводиться не так, як частина біля Південної Америки», — пояснив геофізик Кріс Фінлей з Технічного університету Данії. «У цьому регіоні відбувається щось особливе, через що магнітне поле слабшає сильніше».

У нормі лінії магнітного поля виходять з ядра на південному полюсі та входять у нього на північному. Проте під SAA фіксують зворотний процес: деякі лінії не виходять назовні, а навпаки — повертаються у ядро.

«Завдяки даним Swarm ми бачимо одну з таких ділянок, яка зміщується на захід під Африкою. Це й сприяє ослабленню магнітного поля в цьому регіоні», — зазначив Фінлей.

Науковці пов’язують це з великою гарячою ділянкою під поверхнею Землі, відомою як Африканська провінція з низькою швидкістю зсуву. Вона може впливати на рух речовини в ядрі, змінюючи поведінку магнітного поля.

Супутники також виявили:

• незначне ослаблення магнітного поля над Канадою,

• зміцнення — над Сибіром.

Це свідчить про зміну структури магнітного поля у Північній півкулі.

«Дуже цікаво бачити таку широку картину змін усередині нашої планети завдяки довготривалим спостереженням Swarm», — сказала Ан’я Стрьомме, менеджер місії ESA. Вона додала, що місія планується щонайменше до 2030 року, коли очікується новий сонячний мінімум — це дасть змогу отримати ще точніші дані.

Південно-Атлантична аномалія — зона над Атлантикою, де магнітне поле Землі особливо слабке.

Її розширення не є безпосередньою загрозою для життя, але становить ризики для супутників та космічних апаратів.

Такі зміни допомагають вченим краще розуміти процеси глибоко в надрах планети.