Астрономи виявили рекордну кількість планет-мандрівників. Їх може бути майже трильйон у нашій галактиці — що це таке?

Зараз ми працюємо з меншими масштабами, проте останнє відкриття міжнародної команди астрономів все одно вважається безпрецедентним — навіть незважаючи на те, що вчені поки що не встановили точної кількості виявлених планет-мандрівників. Вони ідентифікували 3455 кандидатів, з яких від 70 до 170 об'єктів розміром з Юпітер були визнані справжніми планетами-мандівниками, які знаходяться приблизно за 420 світлових років від Землі. Так чи інакше, це найбільша знахідка подібних планет за всю історію спостережень.

Проте навіть не це — найважливіше та найцікавіше у дослідженні. Ключовим аспектом була техніка, що використовується для виявлення планет-мандрівників. Це надзвичайно складне завдання, оскільки вони не пов’язані з жодною зіркою — а саме так зазвичай вчені вивчають екзопланети. Астрономи помічають легкі рухи зірок, викликані гравітацією планети, що обертається, або миготіння зірки, спричинене планетою, що рухається повз.

Традиційний підхід до виявлення планет-мандрівників — мікролінзування. Однак тут вчені часто-густо покладаються на випадковість — це разова подія, яка відбувається тоді, коли планета проходить між Землею і зіркою, що спостерігається, яка ніяк не пов’язана з планетою-мандрівником. До того ж таким чином вивчити планету також неможливо, адже вона відлітає у невідомому напрямку, та простежити за її рухом неможливо.

У цьому ж випадку група вчених під керівництвом астронома Нурії Мірет-Ройг з Університету Бордо проаналізувала архівні дані майже за 20 років, зібрані Європейською південною обсерваторією, телескопом Канада-Франція-Гавайї, телескопом Subaru та супутником Європейського космічного агентства Gaіа. Команда вивчила 80 тис. зображень загальним обсягом 100 ТБ, а дослідження вчені опублікували в журналі Nature Astronomy.

Визначити точну кількість планет-мандрівників вченим не вдалося через неможливість визначити точні маси тіл, що спостерігаються, а також через різний вік відслідкованого клаптика космосу.

Тому дослідники покладалися на яскравість, яка, своєю чергою, пов’язана з віком астрономічного тіла — чим старша потенційна планета, тим вона холоднійша і менш яскрава. Якщо вчені вивчають відносно стару область космосу, то найяскравіші об'єкти так, швидше за все, важитимуть забагато, щоб вважатися звичайною планетою-мандрівником. Наприклад, об'єкти, що мають масу в 13 Юпітерів, швидше за все, є коричневими карликами, а не планетами. До речі, про одного з коричневих карликів у мене є ось така історія, так би мовити, рекомендую.

Враховуючи невизначеність, вчені дійшли висновку, що загалом в області космосу, що вивчається ними, знаходиться приблизно 70−170 планет-мандрівників. Якщо екстраполювати дані на всю галактику, то їхня кількість, швидше за все, набагато перевищує нормальні планети, що обертаються навколо зірок.

Тепер астрономи планують і надалі вивчати ці планети, щоб краще визначити їх точний вік та масу, а також зрозуміти принцип формування. Мірет-Ройг стверджує, що кількість виявлених ними планет-мандрівників перевищує очікувану кількість вільно плаваючих планет, якщо брати до уваги найпоширенішу гіпотезу їх виникнення. «Це вказує на те, що тут мають працювати й інші механізми», — упевнена вона.

Ми знаходимося на порозі нового покоління технологій спостереження за космосом, які мають допомогти нам ще більше розширити наші знання про такі невловимі об'єкти. Ерве Боуї, астроном з Лабораторії астрофізики Бордо у Франції, який також брав участь у дослідженні, стверджує, що зараз вони навряд чи зможуть вивчити своїх підопічних краще, проте згодом вони отримають у своє розпорядження надзвичайно великий телескоп, обсерваторію Віри Рубін та космічний телескоп імені Джеймса Веба — і тоді їх дослідження точно зможе продовжитись, а, можливо, навіть порадувати нас точнішою кількістю мандрівників, що поділяють з нами галактику.