Мікропеніс та дідусь-єврей? Що нового про Гітлера дізналися вчені після аналізу ДНК

Що цікаво, у 2014 році Channel 4 вже намагався дослідити гени диктатора для шоу ДНК мертвих знаменитостей. Тоді мовник купив за 5 тисяч доларів нібито пасмо волосся Гітлера у сумнозвісного заперечувача Голокосту Девіда Ірвінга. Втім, лабораторний аналіз швидко показав, що то була підробка, а канал закономірно потрапив під шквал критики.

Проте цього разу артефакт нібито був надійнішим. Історія шматка оббивки була добре задокументована: аукціонні каталоги 2014 року містили ім'я Росвелла Розенгрена, а візерунок та плетіння тканини збігалися з тогочасними фотографіями дивану з бункера.

Команду цікавили таємниці, які роками обговорювали біографи. Вчені перевірили, чи є в ДНК свідчення про фізичний розвиток та сексуальне здоров’я Гітлера, які відповідали б наявним медичним теоріям. На додачу вони взялися за одну з найпопулярніших чуток: мовляв, у роду Гітлера по батьківській лінії був дідусь-єврей. А ще використали полігенну шкалу ризику (PRS) та інші статистичні інструменти, щоб розвідати психіатричні схильності фюрера.

Що ж такого скандального «розкопала» команда фільму?

«У Гітлера одне яйце»

За даними Таймс, із залишків крові на дивані фільморобам вдалося знайти медичні маркери (зокрема делецію в гені PROK2), що вказують на синдром Кальмана — рідкісне порушення статевого розвитку, яке може зупинити або приглушити пубертат.

Мозок через цей синдром не дає правильний сигнал (гормон ГнРГ) для початку статевого дозрівання. Це може призвести до дуже низького рівня статевих гормонів та недорозвинених геніталій, включно з мікропенісом. Тобто тіло Гітлера могло ніколи не пройти через типове чоловіче статеве дозрівання.

Одним із симптомів, з яким можуть народитися хлопчики з цим синдромом, є крипторхізм — неопущення яєчок. Це збігається з давніми чутками про анатомію Гітлера. У 2010 році дослідники знайшли німецькі медичні записи з в’язниці Ландсберг за 1923 рік, де фюрер сидів після провального Пивного путчу. У цих файлах тюремний лікар зафіксував діагноз: «правобічний крипторхізм», тобто неопущення правого яєчка.

Слабкий або перерваний пубертат і справді добре узгоджується із записом про крипторхізм Гітлера. Змінний або низький рівень тестостерону міг би пояснити деякі аспекти його дорослого життя, які часто обговорюють біографи — наприклад, відлюдькуватість і те, що Гітлер ніколи не мав дітей зі своєю коханкою Євою Браун.

А ось чи гарантує синдром Кальмана автоматичну наявність мікропеніса, яку нерідко приписують Гітлеру? Не зовсім. Цей стан трапляється лише у 10−40% пацієнтів з подібними гормональними порушеннями. А встановити точну анатомію давно померлого диктатора лише на основі назви синдрому не можна. До того ж ключовий симптом синдрому Кальмана — повна або часткова втрата нюху — ніде в біографії Гітлера не задокументований.

Знаменита пісня британських солдат У Гітлера лише одне яйце також не отримала підтвердження. Так, запис 1923 року вказує на яєчко фюрера, яке не опустилося у належне положення — але це ще не означає, що воно було відсутнє. Це, до речі, підважує ще один давній міф — буцімто Гітлер втратив яєчко від осколка гранати в 1916 році під час Першої світової війни.

«Єврейська кров» Гітлера

Одна з найдавніших чуток про Адольфа Гітлера — нібито він мав єврейського дідуся. У своїх мемуарах її поширював Ганс Франк — особистий адвокат Гітлера, а пізніше сумнозвісний генерал-губернатор окупованої Польщі.

Вся байка трималася на припущенні, що в 1830-х роках у батьківській лінії Гітлера стався розрив. Буцімто його бабуся, Марія Шикльгрубер, завагітніла батьком Гітлера, Алоїсом, не від свого майбутнього чоловіка, а від члена єврейської родини Франкенбергер у Граці, де вона начебто працювала.

Раніше історики вже спростовували цю теорію. Ієн Кершоу зазначав, що в Граці в 1830-х роках не було жодної єврейської родини на прізвище Франкенбергер, ба навіть доказів того, що Марія Шикльгрубер узагалі колись була в Граці. Річард Дж. Еванс також наголошував на повній відсутності документів про працевлаштування чи інших, які б підтвердили історію Франка.

Крім того, євреїв формально вигнали зі Штирії (провінції, де розташований Грац) ще наприкінці XV століття і офіційно не дозволяли їм оселятися там знову аж до середини XIX століття — тобто, через десятиліття після народження Алоїса.

Y-хромосома передається «від батька до сина», тому ідеальна відповідність Y-хромосоми Гітлера та його сучасного родича засвідчила, що кров фюрера на дивані справжня. Але водночас це довело, що батьком Алоїса в 1830-х роках міфічний єврей Франкенбергер ніяк не міг бути.

А отже, жодного розриву в чоловічій лінії не було. Так міф про «єврейську кров» Гітлера вкотре був розвіяний.

Чи довіряти фільму Channel 4

Задовго до того, як хтось узяв зразки крові в бункері, лікарі та історики намагалися «прочитати» тіло Гітлера ззовні. Зокрема на кінохроніках 1930−1940-х років чітко видно тремор лівої руки, скуту ходу та згорблену поставу фюрера.

Колись у цьому підозрювали рідкісну форму хвороби, викликану енцефалітом: зокрема, у 1990-х про це писав американський невролог Артур Ліберман. Сьогодні ж чимало фахівців-неврологів, як-от індійський дослідник Калянбрата Бхаттачарʼя, вважають, що йдеться радше про звичайну ідіопатичну хворобу Паркінсона, а не про наслідок перенесеної інфекції.

Деякі науковці вбачають у паркінсонізмі ключ до розуміння подій 1944−45 років: наприклад, група Рагава Гупти вважає, що ці симптоми могли підштовхувати фюрера до дедалі більш ризикованих і нелогічних військових рішень наприкінці війни. Скептики ж доводять зворотне: мовляв, доказів того, що неврологічний стан суттєво змінював стратегію Гітлера, замало, а вирішальну роль усе одно відігравали структура Третього рейху та воєнна ситуація.

Ще однією живучою чуткою був сифіліс. Ця теорія вдало підживлює образ «божевільного диктатора», проте документальні записи так її і не підтвердили.

Історико-медичний огляд 2005 року, підготовлений дослідниками Ф. П. Ретіфом та Андре Весселсом, детально розібрав усі наявні свідчення. Автори дійшли висновку, що, хоча деякі пізні симптоми Гітлера могли б імітувати нейросифіліс, під час клінічних оглядів у нього не фіксували характерних ознак, як-от прогресивний параліч. Тож імовірність тяжкої третинної форми сифілісу низька.

Автори стрічки ДНК Гітлера: План диктатора, судячи з їхньої риторики, також не претендують на беззаперечну істину. У самому фільмі генетики підкреслюють: ДНК не може дати відповіді на всі питання. Адже той-таки «полігенний бал» — це передусім інструмент для оцінки ризиків у великих популяціях, а не діагностичний інструмент для окремої людини.

Навіть професорка Кінг наголошує на обмеженості генетичного детермінізму — переконання, що всі характеристики людини визначаються спадковістю.

«Ми не можемо з упевненістю сказати, що Гітлер мав будь-яке з цих захворювань, лише те, що він був у найвищому процентилі за генетичним навантаженням щодо деяких захворювань», — цитує слова Турі Кінг видання The Guardian.

У жовтні на цьому наголошував і редактор Channel 4 Джон Вестон:

«Ніщо не може повністю пояснити зло Адольфа Гітлера. Але знаходження його ДНК є неймовірним досягненням наукової детективної роботи і дає безпрецедентний погляд на найбільш вивчену людину в історії».

Науково-популярні медіа (зокрема New Scientist) дорікають Channel 4 саме за те, що нічого кардинального нового телевізійники не повідомили — радше перефразували у скандальній манері все те, що і так було відомо науковцям про Гітлера раніше. Під питанням і аналіз ДНК фюрера — мовляв, наше розуміння геному людини перебуває ще на початковій стадії і не може слугувати однозначним доказом сказаного у фільмі.

Та все ж пересічного глядача, незнайомого з усіма генетичними тонкощами та історичними дискусіями, двосерійник Channel 4 цілком може зачепити. «Магія телебачення» спроможна забезпечити драматичну нарізку архівних кадрів з обіцянкою «зазирнути в ДНК зла» та пояснити, «що з ним було не так».

А ось чи стане фільм про Гітлера сенсацією саме для публіки, стане відомо вже після суботньої прем'єри.