Гігантські примари. Астрономи виявили загадкову аномалію у Всесвіті

ASKAP може швидко обробляти величезні ділянки неба, досягаючи такої глибини сканування, яка раніше була доступна тільки під час аналізу невеликих ділянок небосхилу.

За словами Норріса, планується, що більшість відкриттів за допомогою нового телескопа будуть здійснені за допомогою технологій машинного навчання.

Однак всі відомі на поточний момент дивні радіокола були помічені по-старому — людськими очима, зазначає Норріс.

Спочатку вчені підозрювали, що отримані зображення просто містили візуальні артефакти.

Однак, коли для перевірки на потрібні фрагменти неба були наведені інші радіотелескопи, відкриття підтвердилися.

Отже, в космосі дійсно є дивні кола, яких ми раніше не помічали.

І ми досі не знаємо, яким є їхній реальний розмір і як далеко вони розташовані від нас.

Так само як і те, що вони собою являють.

Вони з однаковою ймовірністю можуть бути як об'єктами в нашій галактиці діаметром кілька світлових років, так і являти собою колосальні структури, які розташовані дуже далеко від нас і мають розміри в мільйони світлових років.

Інша загадка пов’язана з природою цих кіл.

За словами Норріса, вивчення цих самих ділянок космосу за допомогою оптичних телескопів не дає жодних результатів. Дивних кіл таким способом просто не видно.

Це вкрай дивно, зазначає Норріс.

Адже кола, які здатні фіксувати радіотелескопи, очевидно, складаються з хмар електронів. Але чому тоді ми не бачимо нічого в оптичному діапазоні?

Отже, ми майже нічого не знаємо, констатує Норріс. Відзначаючи при цьому, що знайти таку загадку — мрія будь-якого астронома.

Як можна пояснити дивні кола в космосі?

За рік, що минув з моменту відкриття першого кола, австралійські вчені виконали величезну аналітичну роботу.

І хоча у них немає чіткого пояснення природи загадкових кіл, вони склали цілий список того, чим ці явища бути не можуть.

І цей список містить практично всі гіпотези, які хоч якось вписуються в сучасну науку.

Наприклад, однією з первинних гіпотез було, що кола є «останками» наднових зірок. Однак аналіз показав, що кола розташовані занадто хаотично і далеко від більшості зірок Чумацького шляху.

Згідно з іншою гіпотезою, кола являють собою кільця радіовипромінювання, які іноді спостерігаються в галактиках, в яких відбувається активне формування зірок. Однак і цю гіпотезу довелося відкинути, оскільки не вдалося прив’язати дивні кола до жодних конкретних галактик, де спостерігалася б така активність.

Кола також не можуть бути горезвісними кільцями Ейнштейна. Вчений припускав, що радіохвилі з далеких галактик будуть приходити у вигляді кіл через гравітаційний вплив кластерів галактик. Але дивні кола занадто симетричні, зазначає Норріс.

Наступним було припущення про те, що кола супроводжують активність у радіогалактиках, будучи «викидами» електронів з оточення надмасивних чорних дір. Однак такі викиди зазвичай виявляють себе хмарами електронів складної форми, а не рівними колами.

Залишається розглянути гіпотези про те, що дивні кола є наслідками явищ, які нам ще не вдавалося спостерігати. Або ж явищ, про які ми поки не маємо ні найменшого уявлення.

Наприклад, Норріс допускає, що кола можуть бути відлунням або ударною хвилею великих вибухів у дуже віддалених від нас галактиках. Такі великі вибухи гіпотетично можуть виникати через зіткнення нейтронних зірок або чорних дір.

Група російських фізиків, які приєдналися до вивчення дивних кіл, пропонує гіпотезу про те, вони можуть бути «горловинами» червоточин у просторі-часі.