NASA заявляє про успіх місії щодо порятунку Землі від астероїда. Але є один нюанс (або декілька)

Саме тому кілька років тому вчені запланували місію DART (Double Asteroid Redirection Test) — своєрідну репетицію порятунку Землі від астероїда. Для цього в NASA вирішили спробувати змінити траєкторію астероїда, штовхнувши його супутник за допомогою ударного космічного корабля.

Тренувальною мішенню виступав астероїд Діморфос, який обертається навколо свого «більшого брата» Дідима. Жоден з них не становим небезпеку для Землі — вчені лише хотіли перевірити можливість зміни курсу космічного тіла заради безпеки нашої планети.

Вночі на 27 вересня апарат DART на швидкості приблизно 21160 км/год, врізався в астероїд шириною 160 метрів. Все пройшло успішно — космічна аварія вийшла вражаючою, а Діморфос дійсно змінив траєкторію свого руху.

«Ми показали світові, що NASA серйозно ставиться до захисту цієї планети, і ми привернули увагу мільйонів людей у всьому світі до цього тесту», — казав тоді адміністратор агентства Білл Нельсон. Успіх? Звичайно, успіх.

Але успіх з ложкою дьогтю

Незадовго до початку місії міжнародна команда астрономів під керівництвом Гаррісона Агруса з Мерилендського університету попередила, що таке зіткнення може «породити хаос» у русі Діморфоса. Моделювання дослідників показало, що астероїд з часом може почати «розгойдуватися», а його амплітуда коливань ставатиме все більшою, поки космічне тіло не увійде в «стан хаосу», безконтрольно обертаючись навколо своєї осі та Дідима.

1 березня в журналі Nature вийшла низка статей, які розповідають про різноманітні дослідження наслідків місії DART.

До зіткнення на одне обертання навколо Дідима у Діморфоса йшло приблизно 11,9 години. Очікувалося, що удар DART зменшить орбітальний період приблизно на 7 хвилин, проте команда під керівництвом планетарної астрономки Крістіни Томас з Університету Північної Арізони виявила, що цей показник був значно вищий за очікуваний. Тепер Діморфос обертається навколо Дідима на 33 хвилини швидше.

Дослідники використали два види вимірювання, щоб перевірити свої висновки. Обидва методи показали однаковий результат.

Варто зазначити, що така зміна орбітальної динаміки Діморфоса не становить загрозу для Землі. Проте важливо врахувати ці результати для майбутніх розрахунків, оскільки надалі такі значні зміни можуть бути ще менш передбачуваними і привести до набагато гірших наслідків. Особливо якщо нам доведеться мати справу з реальною загрозою, а не з випробуваннями на космічному полігоні.

Команда під керівництвом астронома Цзянь-Янга Лі з Інституту планетарних наук докладно вивчала матеріал, який викинуло з астероїда в результаті вибуху — різноманітні пил та уламки. Кометоподібний хвіст містив як малі, так і великі частинки — найбільші з них були близько 10 см у діаметрі. Шлейф також містив значну кількість пилу, який, як вважають вчені, походить з надр астероїда.

Дослідження спирається на дані спостережень космічного апарату DART і комп’ютерні симуляції та дає вченим неоціненну інформацію, яка допоможе поліпшити розуміння процесів, які формують поверхні малих тіл у Сонячній системі.

Цікавим є висновок третьої статті, над якою працювала команда під керівництвом астронома Ендрю Ченга з Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса. Так, дослідники визначили, що саме цей викид матеріалу зрештою передав Діморфосу більший імпульс, ніж безпосередньо удар космічним кораблем. Це також важливо враховувати у майбутніх «тренуваннях» та гіпотетичній місії порятунку Землі від астероїда.

Четверта стаття під керівництвом астронома Аріеля Грайковскі з Інституту SETI в США аналізує яскравість Діморфосу до, під час та після удару. Так пік яскравості очікувано прийшовся на момент удару та кілька хвилин після нього. Дослідження також показало, що колір викинутого з астероїда матеріалу змінювався з часу від блакитного до червоного. Трохи більше ніж через три тижні після зіткнення яскравість Діморфосу повернулася до рівня, який був до зіткнення. Аналіз показав, що за цей період астероїд втратив 0,3−0,5% своєї загальної маси.

Остання стаття у списку розповідає про дослідження команди під керівництвом планетолога Теріка Дейлі з Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Хопкінса. Вчені реконструювали зіткнення на основі зібраних даних щодо місця та часу зіткнення, а також зуміли дізнатися у подробицях побудову надр астероїда. Усі ці фактори є важливими для майбутніх подібних місій.

Висновок вчених є багатонадійним: вони впевнені, що людство дійсно може успішно відхилити потенційно небезпечний астероїд, якщо він мчатиме в сторону Землі, навіть якщо наші знання про його склад і умови на поверхні будуть значно обмеженими. Водночас нема потреби проводити тривалі та дорогі розвідувальні місії, які вимагають не лише додаткових матеріальних витрат, але й значних вкладень часу та зусиль.

Водночас вчені зазначають, що розвідувальні місії все ж таки краще проводити, якщо є така можливість. Подібні спостереження можуть виявити додаткові загрози, загрози від зміни орбіти астероїда або допоможуть вивчити будову космічного тіла, що загрожує Землі. Це, своєю чергою, допоможе вченим краще спланувати справжню місію з порятунку планети та підвищить шанси на її успіх.

Місія DART показала, що «космічна аварія» дійсно є дієвим способом зміни орбіти потенційно небезпечного астероїда. До того ж зараз ми отримуємо безліч інформації, яку неможливо зібрати іншим шляхом окрім подібної репетиції. Це допоможе подальшим дослідженням, моделюванням та плануванню майбутніх схожих місій, якщо вони нам знадобляться.