Темний бік Місяця стане ключем для освоєння космосу. Пояснюємо, чому

Будь-яка місія вимагатиме значних зусиль та вкладень, проте будівництво колонії буде особливо витратним. Через відсутність атмосфери її поверхня «просмажується» до +127 °C вдень і охолоджується вночі до -173 °C, тому людям довелося б добряче попрацювати, щоб спорудити герметичні будівлі, які могли б забезпечити більш-менш комфортні умови.

Наразі вчені розглядають різні альтернативні можливості використання нашого супутника — і в цьому нам дуже допоможе його зворотний бік. Через синхронізовані періоди обертання Землі та Місяця навколо своєї осі, ми можемо бачити тільки одну його півкулю.

Наприклад, у NASA схвалили проєкт LCRT (Lunar Crater Radio Telescope) — будівництво найбільшого радіотелескопа з усіх доступних для людей. Вчені розраховують розмістити його на звороті Місяця не просто так.

Річ у тім, що наш супутник практично не має атмосфери. Через це деякі спектри радіовипромінювання неможливо вивчити на Землі — вони блокуються захисним шаром планети. Крім того, на Землі вдосталь штучних перешкод, які створюються різними пристроями на кшталт телефонів, телевізорів, авіарадарів тощо.

«Існує ціла область Всесвіту, яку ми просто не можемо бачити», — пояснює Саптарші Бандіопадхьяй, провідний дослідник проєкту LCRT. Якщо ми зможемо розмістити радіотелескоп на звороті Місяця, він буде захищений від перешкод, які створює Сонце під час місячної ночі. Таким чином, цей проєкт потенційно допоможе нам вивчити період раннього Всесвіту — утворення перших зірок, галактик та навіть темної матерії.

Зворотний бік Місяця має велике значення через його цікаві геологічні утворення. Раніше ми могли використовувати винятково орбітальні радари для вивчення поверхні Місяця. Проте наразі ситуація змінюється.

Місяць стає ідеальним майданчиком для експериментів із новими інструментами. Ті з них, які виявляться успішними, можна буде покращувати та використовувати для дослідження поверхні планет.

Під час китайських місій Chang’E ровери вперше використовували радар, що проникає у місячну поверхню. Ці місії є джерелом цінної інформації щодо геологічної еволюції цього району. Щобільше, саме «бойове хрещення» у вигляді місії на Місяці дозволило вченим відправити подібні георадари на Марс під час місій Perseverance та Tianwen-1.

Перший аналіз поверхні Марса з’явиться 2022 року — і це, напевно, стане великим досягненням для вчених. Однак перші георадовані дані були отримані на звороті Місяця.

Основним його недоліком була неможливість виявляти переходи між шарами під поверхнею Місяця. Через це радар може дати неправдиву інформацію, що надра в конкретному місці є однорідними, хоча насправді там приховані набагато складніші утворення.

Щоб виправити цей «баг», вчені під керівництвом геолога Іракліса Гіаннакіса з Університету Абердіна розробили спеціальний інструмент, який підвищує точність подібних досліджень. Робота, що описує всі деталі розробки, була опублікована в журналі Geophysical Research Letters.

Першим ровером, який отримав подібний апгрейд, став китайський місяцехід Yutu-2, відправлений на поверхню супутника під час місії Chang’E 4. Він приземлився в кратері Фон Карман — частини басейну Південний полюс — Ейткен, розташованого на звороті Місяця.

Басейн Південного полюса — Ейткена вважається найбільшим у Сонячній системі кратером, який з’явився внаслідок удару метеориту. Удар був настільки потужним, що метеорит проник у кору Місяця і підняв матеріали із верхньої мантії. Аналіз за допомогою оновленої техніки показав, що на глибині близько 10 метрів існує невиявлена раніше структура, хоча до цього вважалося, що це один суцільний однорідний блок реголіту.

Таким чином, ми зможемо набагато краще дослідити місячну поверхню з обох боків і ліпше зрозуміти його геологічну еволюцію. У майбутньому відпрацьовані сценарії дослідження поверхні космічних тіл можна буде перенести на планети на кшталт Марса.

Це був перший практичний доказ ефективності нового інструменту. Завдяки цьому вчені зможуть набагато точніше оцінювати глибини верхнього шару поверхні. Це допоможе нам визначати стійкість та міцність для майбутнього будівництва на кшталт місячних баз, дослідницьких центрів чи заводів.