Г’юстоне, у нас проблема? Навіщо Дональду Трампу ядерний реактор на Місяці

Адміністрація Трампа планує модернізувати інфраструктуру запусків і стимулювати приватний бізнес на орбіті. Зокрема, до 2030 року США мають перейти від використання Міжнародної космічної станції до роботи на приватних об'єктах.

Для інженерів NASA це завдання не стало сюрпризом, оскільки указ де-факто спирається на дійсну кампанію Артеміда (Artemis). В її межах агентство вже кілька років розробляє проєкт Fission Surface Power. Його мета — створити компактний реактор потужністю щонайменше 40 кіловат. Такої кількості енергії достатньо для роботи приблизно 30 домогосподарств протягом десяти років.

Навіщо потрібна ядерна установка? Її головна перевага полягає у здатності стабільно виробляти електрику незалежно від того, в якій точці Місяця вона розміщена. Місячна доба триває близько чотирьох земних тижнів: два тижні безперервного світла змінюються двома тижнями повної темряви. Вижити в таких умовах, покладаючись лише на сонячні панелі й акумулятори, неможливо. Саме тому для створення серйозної бази на Місяці потрібен «ядерний хребет».

Підготовку до цього етапу розпочали ще у 2022 році. Тоді NASA спільно з Міністерством енергетики США відібрали три концепції місячних ядерних систем і виділили кожній групі розробників по 5 мільйонів доларів. Контракти передбачали створення перших ескізів установок, здатних виживати в суворих умовах космосу. У NASA зазначають, що ці розробки мають закласти фундамент для тривалого перебування людей на інших небесних тілах, зокрема на Марсі.

За проєкти взялися космічні гіганти спільно з експертами з атомної енергії. Першу групу очолює Lockheed Martin у партнерстві з BWX Technologies. Другу — Westinghouse спільно з Aerojet Rocketdyne. Третя команда — це об'єднання IX, яке співпрацює з Maxar і Boeing.

Якою буде розробка NASA

На початку 2024 року NASA завершило перший етап підготовки до ядерної місії. На сайті управління вказано, що компанії-розробники мали представити проєкти повноцінної станції з обладнанням для перетворення енергії, системами охолодження та кабелями для живлення житлових модулів та місяцеходів. Вимоги жорсткі: вся установка має важити менше шести тонн, видавати 40 кіловат потужності й працювати автономно протягом десяти років.

«Демонстрація ядерного джерела енергії на Місяці необхідна, щоб показати, що це безпечний, чистий та надійний варіант», — сказала Труді Кортес, директор програми Демонстраційних місій технологій в Управлінні космічних технологічних місій NASA.

«Місячна ніч є складною з технічної точки зору, тому наявність такого джерела енергії, як цей ядерний реактор, який працює незалежно від Сонця, є сприятливим варіантом для довгострокових досліджень та наукових зусиль на Місяці».

Видання ABC нагадує, що США інвестують у космічні реактори ще з 2000-х років. Проте контракти 2022 року не були розраховані на енергозабезпечення цілої колонії. Їхнім завданням було підтримувати життя маленького аванпосту під час двотижневої місячної ночі.

Та після приходу Трампа до влади космічні апетити зросли. Влітку 2025 року стало відомо про нову директиву тодішнього тимчасового керівника NASA Шона Даффі. Згідно з нею, агентство взялося шукати розробників для реакторів потужністю вже від 100 кіловат. І тепер їх публічно позиціонують як елемент конкуренції з Китаєм.

«Ми беремо участь у гонці з Китаєм до Місяця, і щоб мати базу на Місяці, нам потрібна енергія», — заявив сам Шон Даффі на серпневій пресконференції.

Аналітики Бхав’я Лал та Роджер Маєрс підрахували, що реалізація такого проєкту обійдеться в 3 мільярди доларів протягом наступних п’яти років. Також вони застеріають: «Мета на 2030 рік спрацює лише за умови, що терміни створення інфраструктури відповідають термінам місії, що дозволить негайно розпочати роботу, яка фінансується урядом».

Битва за Місяць

Офіційний документ Білого дому ставить чіткі дедлайни: повернення американських астронавтів на Місяць до 2028 року, а до 2030-го — створення перших елементів постійної бази та розгортання ядерних реакторів як на поверхні супутника, так і на його орбіті. Ця ініціатива є частиною трампівської доктрини Америка понад усе.

Втім, Вашингтон не єдиний у своїх амбіціях. У квітні 2025 року агентство Reuters повідомляло, що Китай також планує збудувати ядерну установку для своєї Міжнародної місячної дослідницької станції (ILRS), яку він створює разом із Росією. Пекін прагне висадити астронавтів на Місяць до 2030 року, а до 2035-го — завершити будівництво основної моделі станції на південному полюсі.

Чому саме південний полюс Місяця? Бо в ньому зосереджені критично важливі ресурси. У глибоких кратерах, куди не дістає сонячне світло, містяться поклади льоду. Його можна перетворити на питну воду, кисень для дихання, ба навіть навіть ракетне паливо для польотів далі в Сонячну систему.

Що цікаво, Договір про космос 1967 року забороняє будь-якій державі привласнювати Місяць через проголошення суверенітету або окупацію, а також розміщувати на орбіті чи небесних тілах ядерну зброю або інші види зброї масового знищення.

А ось ядерні реактори в документі прямо не заборонені. І на практиці це може обернутися тим, що країни почнуть встановлювати навколо своїх установок умовні «зони безпеки», обмежуючи доступ геополітичним суперникам до важливих ділянок Місяця.

Схоже, наступні десять років на Місяці стануть випробуванням не лише для ядерних технологій, а й для міжнародного права.