Скрипаль не потрібен? Як технології почали замінювати людей і що з цим робити

5 жовтня 2020, 11:00

Вчені з МТІ вважають, що до 2025-го роботи замінять 2 млн робітників на виробництві. Чи варто турбуватися з цього приводу?

Нещодавно бельгійський колега, власник агентства нерухомості і апартаментів у центрі Брюсселя поскаржився, що бізнес просів. 57% квартир раптом виявилися вільними. Багато років тому він говорив, що, будучи поганим продавцем, він вибирав бізнес, де йому не потрібно буде продавати. Клієнти самі прийдуть до нього, тому що їм потрібні квартири. І раптом перестали приходити, хоча у його конкурентів справи йдуть просто чудово.

Відео дня

Виявилося, що у всьому винен Google, який закономірно перестав знаходити його убогий сайт в пошуку. Спочатку колега хотів розмістити численні анонси спорожнілих квартир вручну. Але, підрахувавши вартість людиногодини, податки і вихлоп за підсумком, погодився, що робити щось «вручну» в Бельгії стало нерентабельно. Рентабельність і економічні чинники визначають долі людей.

Я не без гордості віддаю належне Україні: талановиті девелопери творять, якість більшості сайтів і застосунків у рази перевищує середній рівень бельгійських, але процес заміни людей технологіями, який вже спостерігається в Європі, йде набагато повільніше. А оскільки процес цей страшно болючий для людей, то, засунувши руки в кишені, Україна може сміливо дозволити решті світу його на собі протестувати.

Кілька років тому я організовувала проєкт в Європі для групи білоруських банкірів. Вони тоді дуже здивувалися, що в розпал робочого дня відділення банку з обслуговування клієнтів закрите. Єдиним доступним клієнтам сервісом залишався банкомат. До співробітника-людини в бельгійському банку вже давно потрібно записуватися на зустріч заздалегідь. Пам’ятаю, перший раз мені запропонували «віконце» для зустрічі о 8:45 в п’ятницю через тиждень. Розраховано все на те, що більшість клієнтів не будуть чекати тиждень, а підуть на сторінку FAQ, поспілкуються з роботом в онлайн-чаті, протестують функції в банківському застосунку. Напружаться трохи і самі розберуться. Загалом, я, не без роздратування, але розібралася.

Україна, де завжди відкриті відділення банків і численні менеджери готові відповісти на запитання в будь-який час дня, здається просто загубленим у минулому райським куточком. До речі, недавно один великий український банк представив нову версію програми, де у кожного клієнта є особистий менеджер — жива людина, яка супроводжує його в світі банківських послуг.

Клієнтка цього банку (моя добра знайома) не могла натішитися новому сервісу, поки її особистий менеджер, якого вона бачила тільки на фотографії в застосунку, почала ставити абсолютно людські запитання: «А що ви робите за кордоном, ви там працюєте чи у вас хтось близький там живе? Людина, якій ви хочете зробити банківський переказ, — це член сім'ї, родич, друг?». «Великий брат стежить за нами. Я на гачку!» — відчула моя знайома себе героїнею шпигунського трилера.

Після цього менеджер запевнила, що вона «просто так запитала, і справи це не стосується». В Європі у мене немає особистого менеджера, а спілкування із застосунком вселяє в мене «ілюзію анонімності». І хоча інформація, безумовно, акумулюється в системі банку, європейський закон про захист особистих даних не дозволить банку ділитися цією інформацією ні в яких цілях. Можливо, в Україні теж, і немає ніякої різниці збирають про тебе інформацію роботи чи живі люди. Адже все одно ж збирають, і в Україні, і в Європі, і в Штатах. Але така неприкрита цікавість, мабуть, належить до вад виключно «людського сервісу».

Коли я прилетіла в Японію в 2008 році, то очікувала побачити «високі технології» в дії і була вкрай розчарована, побачивши, як дивно організовані багато робочих процесів. Наприклад, під час обміну валют в аеропорту було залучено 5 осіб: один брав гроші і видавав жетон з номером, другий відзначав у листку яких купюр, в якій валюті і скільки прийняв, третій перевіряв чи не фальшиві гроші, четвертий — математик — перераховував на калькуляторі, яку суму потрібно видати в ієнах, п’ятий брав жетон і забирав гроші.

Помилка, вплив «людського фактора» були зведені до «0». Але як вони витримували таку нудну рутинну роботу щодня, я не могла зрозуміти. Зате тепер розумію, що чим дрібніша, незначніша функція людини в робочому процесі, тим простіше її знеособити і надалі замінити штучним інтелектом. Напевно, японці почали готуватися до неминучого майбутнього першими.

Показати ще новини
Радіо НВ
X