Ідеальна система. Вчені з’ясували, чому дельфіни можуть довго залишатися під водою

24 листопада 2020, 22:11

Іспанські вчені показали, що дельфіни уповільнюють своє серце перед зануренням і навіть можуть регулювати частоту серцевих скорочень в залежності від тривалості занурення.

Результати дозволяють по-новому поглянути на те, як морські ссавці зберігають кисень і пристосовуються до тиску під час занурення, підкреслили океанографи.

Автори працювали з трьома самцями дельфінів афалін (Tursiops truncatus), спеціально навчених затримувати дихання на різний час.

Відео дня

«Ми навчили дельфінів робити довгу, коротку затримку дихання і таку, при якій вони могли робити все, що захочуть», — пояснює доктор Андреас Фальман з Fundación Oceanogràfic в іспанській Валенсії.

«Коли їх просили затримати подих, їх частота серцевих скорочень знижувалася до або відразу після початку затримки дихання. Ми також помітили, що дельфіни знижували частоту серцевих скорочень швидше і сильніше при підготовці до тривалої затримки дихання в порівнянні з іншими затримками», — відзначили автори роботи.

Результати показують, що дельфіни і, можливо, інші морські ссавці можуть свідомо змінювати частоту серцевих скорочень відповідно до тривалості запланованого занурення. За словами Фальман, це було саме свідомою, а не автоматичною реакцією.

«Дельфіни мають здатність змінювати своє зниження частоти серцевих скорочень так само, як ми з вами можемо знижувати швидкість нашого дихання. Це дозволяє їм зберігати кисень під час занурень, а також може бути ключем до запобігання проблем, пов’язаних з пірнанням, таких як декомпресійна хвороба», — припускає Фальман.

Розуміння того, як морські ссавці можуть безпечно пірнати протягом тривалих періодів часу, має вирішальне значення для пом’якшення впливу антропогенних звукових порушень на здоров’я морських ссавців.

«Штучні звуки, такі як підводні вибухи при розвідці нафти, пов’язані з такими проблемами, як декомпресія у цих тварин. Виходить, ми повинні уникати раптових гучних перешкод і замість цього поступово збільшувати рівень шуму, щоб викликати мінімальний стрес», — підкреслив Фальман.

Раніше НВ писав, що спостереження за китами виду Ziphius cavirostris на півночі Атлантичного океану показали, що ці тварини проводять під водою в середньому близько години за одне занурення. При цьому рекордний нирок тривав більше трьох з половиною годин.

«Оскільки тварини проводять так мало часу на поверхні, нам було потрібно спокійне море і досвідчені спостерігачі, щоб їх знайти. Середній час, який вони проводять на поверхні, становить близько двох хвилин, тому для того, щоб надіти на них бирку, потрібен спеціальний екіпаж і маневрене судно», — розповіла біолог Нікола Куїк з Університету Дьюка.

Короткі періоди спливання також обмежували кількість часу, доступного для передачі цінної інформації на супутник кожен раз, коли тварини поверталися з занурення.

Розгорнувши 23 мітки за п’ятирічний період, команда зафіксувала понад 3600 занурень в пошуках їжі тривалістю від 33 хвилин до двох годин 13 хвилин. Також дослідники зафіксували два надтривалих занурення, одне з яких тривало близько трьох годин, а інше — у особини з міткою ZcTag066 — 3 години 42 хвилини.

Показати ще новини
Радіо НВ
X