Дехто вважав, що це слід від метеорита, інші — що це залишки Атлантиди. Але тепер, завдяки новим науковим даним, вчені нарешті з’ясували справжнє походження цієї дивовижної структури. І воно виявилося не менш захопливим, ніж міфи.

«Око Африки», або геологічна структура Рішат, розташована в Мавританії, має майже ідеальну форму концентричних кілець діаметром близько 50 кілометрів. Її видно навіть з космосу — саме тому вона стала орієнтиром для астронавтів NASA. Ця форма довгий час змушувала науковців вагатися між двома версіями: удар метеорита або залишки вулканічного кратера. А прихильники альтернативної історії навіть пов’язували її з описом Атлантиди у працях Платона. Проте жодне археологічне дослідження не підтвердило ці припущення.

У статті, опублікованій у науковому журналі Lithos, дослідники з Університету Бретані-Західної (Франція) та Університету Кертін (Австралія) використали сучасні методи радіометричного датування та геохімічного аналізу, щоб нарешті розкрити походження структури Рішат. Виявилося, що вона не є результатом одного катастрофічного явища, а сформувалася внаслідок щонайменше двох геологічних фаз, які охоплюють понад 100 мільйонів років.

Вчені виключили як версію ударного кратера (через відсутність характерних слідів — шокованого кварцу, розплавлених порід), так і вулканічну гіпотезу (через відсутність поверхневих вулканічних відкладень). Замість цього, структура Рішат виникла як магматичний купол, що сформувався глибоко під землею під час розпаду суперконтиненту Пангея. Магма піднялася вгору, деформуючи осадові породи, але не прорвалася на поверхню, як це відбувається при виверженні вулкана.

«Це не історія вибуху, а історія повільного підняття і ще повільнішої ерозії», — пояснює доктор Фред Журдан, провідний геохронолог дослідження. Протягом мільйонів років вітер і вода поступово вимивали м’які породи, залишаючи тверді кільця кварциту та пісковику, які й утворили характерний «мішень» у пустелі.

Незважаючи на нинішню посушливість регіону, структура Рішат зберігає сліди набагато вологішого минулого. Вік деяких порід у її межах сягає 2,5 мільярда років, що робить її справжньою геологічною капсулою часу. Під час Африканського вологого періоду тут, ймовірно, існували річки, озера і навіть ранні екосистеми.

У публікації в журналі L’Anthropologie геолог Усман Сао та його колеги повідомили про виявлення слідів стоянок з ашельськими кам’яними знаряддями на зовнішніх кільцях структури. Це свідчить про те, що давні люди використовували місцевість для виготовлення інструментів і короткочасного полювання, хоча постійного поселення тут не було. Знаряддя, виготовлені переважно з місцевого кварциту, підтверджують, що унікальна геологія регіону приваблювала людей ще сотні тисяч років тому.

Завдяки своїй симетричній формі «Око Африки» давно стало візуальним орієнтиром для астронавтів на орбіті. Серед безкраїх пустельних ландшафтів воно виділяється як геометричний шедевр. Але його справжня цінність — у науковому розумінні глибинних процесів земної кори. Наявність карбонатитів, габро та лужних інтрузій свідчить про складну магматичну історію, рідкісну для цього регіону.

Як зазначають геологи Ель Хусейн Абдейна та Жиль Шазо у своєму дослідженні 2024 року, структура Рішат є «геологічною головоломкою з багатьма фазами», яка зафіксувала послідовність подій, що змінили не лише ландшафт, а й наше уявлення про нього.