Серцебиття галактики. Астрономи знайшли найдальшу межу Чумацького Шляху
Виміряти межі Чумацького шляху стало можливо завдяки особливому класу зірок (Фото:klongwangchao/Depositphotos)
Візуалізувати розміри галактики вдалося за допомогою особливого класу зірок з яскравістю мерехтіння, що постійно змінюється. Це схоже на пульсацію, завдяки якій вдається відстежити відстань до об'єкта.
Змінні типу RR Ліри — клас пульсуючих змінних зірок, прототипом якого стала зірка RR Ліри. Такі зірки досить старі та маломасивні, і зустрічаються в основному в кульових скупченнях.
«Те, як змінюється їхня яскравість, схоже на ЕКГ — це схоже на серцебиття галактики, їхня яскравість швидко збільшується і повільно знижується, причому цей процес циклічний, — каже Раджа ГухаТхакурта, професор астрономії та астрофізики Каліфорнійського університету в Санта-Круз і співавтор дослідження. — Крім того, якщо ви виміряєте їхню середню яскравість, вона буде однаковою у кожної зірки. Це дає унікальну нагоду вивчити структуру галактики».
ГухаТхакурта та його колеги отримали зображення великого скупчення галактик поблизу Чумацького Шляху. За час свого існування їхня програма також зафіксувала групу зірок, з яких 208 були зірками типу RR Ліри.
«Використані нами дані — свого роду побічний продукт цього опитування, — пишуть автори. — Ця надійна вибірка далеких зірок RR Ліри дає нам дуже потужний інструмент для вивчення гало та перевірки наших поточних моделей розміру та маси нашої галактики».
З допомогою цих спостережень групі вдалося підтвердити давні теоретичні оцінки меж зовнішнього ореолу.
Ці оцінки припускають, що гало знаходиться приблизно в 300 кілопарсеках, або в 1 мільйоні світлових років, від галактичного центру, а дослідження групи показало, що зірки типу RR Ліри знаходяться на відстані від 20 до 320 кілопарсеків, найдальші з них розташовані в мільйоні світлових років від галактичного центру.
Довгий час вважалося, що Сонячна система не має чіткого кордону, і вона вільно існує всередині Чумацького Шляху — нашої рідної галактики.
Проте реальність виявилася іншою. Виявилося, що кордон існує, причому він є асиметричним.
З’ясувати це нам допомогли апарати Вояджер-1 і Вояджер-2 — найвіддаленіші від Землі рукотворні об'єкти, які продовжують віддалятися від нашої планети зі швидкістю 28 і 16 км/с відповідно.
