Технології, дружні до птахів. Відеочати неочікувано виявилися корисним інструментом для папуг
Папуги від природи є соціальними істотами, і відсутність спілкування може мати серйозні наслідки для їхнього здоров’я. Розв’язати проблему можуть сучасні технології, показало нове дослідження.
У неволі, де папуги зазвичай не мають зграї, з якою могли б спілкуватися, ці птахи можуть почуватися недостатньо щасливими та бути хворобливими. Розмови з іншими папугами в реальному часі можуть стати в пригоді для них, показало невелике дослідження, проведене дослідниками з Університету Глазго (Шотландія) та Північно-Східного університету (Массачусетс, США).
Під час експерименту дев’ятьом власникам папуг дали планшети, аби ними користувалися їхні улюбленці. За цією взаємодією спостерігали упродовж пів року. Папуги, яких спочатку познайомили один з одним у відеочаті, могли спілкуватися між собою до трьох годин протягом 12 сеансів. Половина цих сеансів включала попередньо записані відео, а інша половина — відеочати в Messenger.
Їхні власники, які записували сеанси взаємодії, повідомили, що птахи здавалися більш залученими під час спілкування в реальному часі. У цих сценаріях вони ініціювали більше дзвінків і в середньому витрачали більше часу на спілкування з птахами на іншому кінці.
Під час кожного сеансу папугам дозволялося робити до двох дзвінків, і дослідники виявили, що ті, хто спілкувався в чаті через Messenger, досягали цього ліміту в 46% часу. Загалом вони провели 561 хвилину у відеочаті в Messenger і лише 142 хвилини за переглядом попередньо записаних відео.
«Вигляд „жвавості“ справді вплинув на взаємодію папуг зі своїми екранами. Їхня поведінка під час взаємодії з іншим живим птахом часто відображала поведінку, яку вони мали б з іншими папугами в реальному житті, чого не було у попередньо записаних сеансах. Інтернет має великий потенціал для того, щоб надати тваринам можливість взаємодіяти один з одним по-новому. Подібні дослідження можуть допомогти закласти основи Інтернету, справді орієнтованого на тварин», — сказала доктор Ілєна Гірський-Дуглас зі Школи комп’ютерних наук Університету Глазго.
