Нобелівську премію з хімії вручили за новий метод редагування генома
Лауреатами Нобелівської премії з хімії стали мікробіолог Еммануель Шарпантьє і біохімік Дженніфер Дудна.
Нобелівський комітет вручив премію з хімії 2020 двом жінкам-вченим — француженці Еммануель Шарпантьє і американці Дженніфер Дудна за «розробку методу редагування генома».
Шарпантьє представляє берлінський відділ інституту Макса Планка науки про патогени, і у 2011-му вона виявила раніше невідому молекулу трансактивуючої РНК CRISPR/Cas, яка обеззброює віруси, розщеплюючи їх ДНК.
Після цього французька мікробіолог розпочала співпрацю з біохіміком Дженніфер Дудна з Каліфорнійського університету у Берклі.
Разом вони довели, що технологія генетичних ножиць дозволяє керувати ДНК вірусів і «розрізати» будь-яку молекулу ДНК у певному місці.
Ця технологія сьогодні відома як CRISPR/Cas9, і за допомогою неї вчені вже змогли вивести рослинні культури, стійкі до цвілі, шкідників і посухи.
Зараз вчені-медики проводять клінічні дослідження нових методів лікування раку, ВІЛ та інших захворювань, зокрема за допомогою CRISPR/Cas9.
«Цей генетичний інструмент має величезну силу, яка впливає на всіх нас. Це не тільки зробило революцію у фундаментальній науці, а й призвело до появи інноваційних культур і призведе до революційних методів лікування», — заявив голова Нобелівського комітету з хімії Клас Густафссон.
Нагадаємо, торік лауреатами Нобелівської премії з хімії стали американець Джон Гуденаф, британець М. Станлі Уіттінгем і японець Акіра Йосіно.
Вчені поділили нагороду порівну за свій внесок у розвиток літій-іонних акумуляторів для електричних пристроїв і створення «світу, що перезаряджається».
Уіттінгем досліджував надпровідники і виявив матеріал, — дисульфіду титану — який містить іони літію на молекулярному рівні. Разом з анодом з металевого літію, хімік використовував цей матеріал у якості катода для перших інноваційних акумуляторів.
Гуденаф удосконалив катод Уіттінгема і додав у нього оксид кобальту, що дозволило таким батареям виробляти до чотирьох вольт електричної напруги.
Йосіно зібрав попередні напрацювання своїх колег і створив першу комерційну літій-іонну батарею, додавши туди нафтовий кокс для використання реактивного літію в аноді.
Завдяки цим відкриттям, зараз по всьому світу поширені легкі та ефективні літій-іонні акумулятори, які використовують у якості джерела живлення для більшості гаджетів і електротранспорту.
