Середня відстань від Землі до Місяця становить близько 385 тисяч кілометрів. Проте орбіта не є ідеальним колом, тому ця відстань змінюється майже на 20 тисяч кілометрів щомісяця. Саме через це іноді повний Місяць здається більшим — такі явища називають супермісяцями.

Причина — у припливах. Гравітація Місяця сильніше діє на ближчу до нього сторону Землі, ніж на протилежну. Це створює так звані «припливні опуклості» — підняття рівня океанів у напрямку до Місяця і навпаки.

Оскільки Земля обертається, ці опуклості трохи «випереджають» Місяць і створюють додаткове тяжіння, яке наче підштовхує його вперед по орбіті. Через це Місяць рухається швидше й поступово віддаляється від Землі.

Коли Місяць отримує додатковий імпульс і його орбіта збільшується, Земля втрачає частину своєї енергії обертання. Тому дні на нашій планеті поступово стають довшими, хоча ця зміна дуже мала — лише кілька мілісекунд за мільйони років.

За словами дослідників, хвилюватися не варто: 3,8 сантиметра на рік — це мізерна частка від загальної відстані, тож ми ще дуже довго бачитимемо припливи, затемнення і 24-годинні дні.

Близько 4,5 мільярда років тому Місяць утворився після зіткнення молодої Землі з великим небесним тілом. Тоді він знаходився набагато ближче, і на небі виглядав значно більшим.

Дослідження викопних мушель показали: 70 мільйонів років тому день на Землі тривав лише 23,5 години. Це підтверджує, що Місяць поступово віддалявся, а доба ставала довшою.

У далекому майбутньому Земля могла б синхронізувати своє обертання з Місяцем — тоді ми бачили б його лише з одного боку. Але до цього не дійде: через мільярд років Сонце стане яскравішим і випарується більша частина океанів, а ще через кілька мільярдів років воно перетвориться на червоного гіганта і, ймовірно, знищить і Землю, і Місяць.