99,9% усіх видів, що будь-коли жили на Землі, вже вимерли. На людство чекає схожа доля?

26 травня, 08:03
Ексклюзив НВ
Світові лідери дедалі гірше справляються зі зростанням загроз для людства. На фото — зруйнований будинок у Бородянці через війну Росії проти України (Фото:Maksim Levin / Reuters)

Світові лідери дедалі гірше справляються зі зростанням загроз для людства. На фото — зруйнований будинок у Бородянці через війну Росії проти України (Фото:Maksim Levin / Reuters)

Наступні десятиліття будуть ще складнішими для людської цивілізації. До повного вимирання, звісно, навряд чи дійде, проте людям час прийняти нові правила існування в цьому світі.

Зростання кількості збройних конфліктів, глобальна зміна клімату, брак ресурсів, все більш масовий голод і неспішність людства у виправленні своїх помилок може призвести наш світ до безпрецедентних руйнувань. Такого висновку дійшов Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI) у своїй останній доповіді.

Відео дня

Світові лідери все гірше справляються зі зростанням загроз для людства, які поступово починають переплітатися між собою і стають одним великим мечем, що висить над нашою цивілізацією.

Які загрози нависли над людством?

Після розпаду СРСР кількість збройних зіткнень і загроза глобального конфлікту різко зменшилася. Проте такий баланс протримався лише 20 років.

Від 2010-го до 2020 року кількість збройних конфліктів між державами практично подвоїлася, так само як і кількість загиблих внаслідок бойових зіткнень. Кількість біженців також зросла вдвічі — за цей період від воєн тікало понад 80 млн людей.

А в 2021 році військові витрати перевищили 2 трильйони доларів. Проксі-війни, суперництво між країнами-лідерами та нові впливові геополітичні гравці — все це унеможливлює досягнення миру у всьому світі. «Ще до російського повномасштабного вторгнення в Україну геополітика ставала дедалі складнішою. Особливо виділяються дедалі холодніші відносини між Китаєм і деякими західними державами, особливо США», — пишуть дослідники SIRPI.

Не краща ситуація з екологією. Близько чверті всіх видів, що існують на Землі, перебувають під загрозою зникнення, якість ґрунту стає дедалі гіршою, чисельність комах, що запилюють рослини, швидко скорочується, а людство доостанку експлуатує природні ресурси.

Зміна клімату призводить до того, що середня температура всієї планети невпинно зростає, урагани, пожежі, бурі та періоди сильної спеки стають дедалі частішими й інтенсивнішими. Це негативно впливає на врожайність і, як наслідок, робить проблему глобального голоду ще нагальнішою.

Доповідь наводить приклади взаємодії цих двох криз у всьому світі. Наприклад, у Сомалі тривала посуха у поєднанні з бідністю та слабким урядом призводять до того, що люди вступають до екстремістського угруповання аш-Шабаб.

Зміни клімату впливають на врожай у Центральній Америці. У поєднанні з постійним насильством з боку великої кількості банд і корупцією урядів це підштовхує людей мігрувати до США — часто не зовсім законним шляхом.

Серія антиурядових протестів, відома як Арабська весна, виникла через цілу низку факторів, де, крім корупції, диктатури та злиднів, свою роль також відіграв неврожай зерна через теплову хвилю, через що різко зросли ціни на їжу. Люди не могли прогодувати себе, а уряди не справлялися із кризою своїх (часто далеко не ідеальних) політичних систем, що призвело до масових повстань на Близькому Сході та в Північній Африці.

Дослідники відзначають, що дедалі більше збройних конфліктів виникають з урахуванням одразу кількох криз, які перемішуються між собою і створюють одну велику комплексну проблему. Однак, як ми бачимо зараз, це може діяти й у зворотний бік.

Війна Росії проти України поставила під загрозу світове постачання пшениці, адже Україна виробляє третину пшениці у світі. Через заблоковані Росією українські порти в Чорному морі дефіцит українського зерна на світовому ринку призведе до глобальної продовольчої паніки. Ціни на продовольство можуть зрости на 20−30%.

Основними жертвами цієї кризи можуть стати бідні країни, що вплине і на політичну ситуацію. Зрештою, голод може призвести до серії нових повстань та збройних конфліктів — і на додачу до однієї великої війни в Україні світ отримає ще відразу кілька локальних конфліктів, контролювати які буде набагато складніше, ніж раніше.

Чи можемо ми померти

99,9% усіх видів, що будь-коли жили на Землі, вже вимерли, пише у своїй колонці палеонтолог Нік Лонгріч. Тому, з погляду статистики, вимирання людства це не питання «чи можливо»; радше правильніше запитувати «коли це станеться?».

Крім того, людство має одразу кілька вразливих місць, які ускладнюють виживання виду під час великомасштабної катастрофи: людей багато, а отже, нам потрібно багато їжі та ресурсів для виживання; Крім того, ми живемо відносно довге життя, але водночас не так активно розмножуємося, зазначає Лонгріч.

Проте ми не такі вже й безнадійні. Ми можемо вчитися, адаптуватися, змінювати свій раціон так, як цього не можуть робити ніякі інші види — загалом, людина вміє пристосовуватися до будь-яких умов, навіть найскладніших.

Дилема Коллінгріджа свідчить, що важко передбачати наслідки технологічного розвитку, коли технологія лише розробляється; однак коли вона вже створена, нам дедалі складніше контролювати наслідки її роботи.

Прикладом складності передбачення наслідків є розвиток штучного інтелекту, навколо якого вчені досі будують тисячі різних гіпотез — від того, як він допоможе нашій науці і врятує людство від різних хвороб, енергетичної та кліматичної кризи, до того, як ШІ в результаті погубить людську цивілізацію. На іншому боці дилеми у нас є автомобілі, через які у ДТП гинуть мільйони людей щорічно, проте ми продовжуємо ними користуватися.

Дилема буде «врівноважуватися», поки не з’явиться щось настільки руйнівне, що ми не матимемо шансу зробити помилку і виправити її. Застосування ядерної зброї в сучасному світі є саме таким кроком — катастрофа, породжена ядерною війною, навряд чи знищить все людство, однак залишить дуже невеликі шанси для виживання більшості людей.

Бостонський Інститут майбутнього життя, до консультативної ради якого входить безліч вчених з усього світу, зокрема з Массачусетського технологічного інституту, Гарвардського та Кембриджського університетів, а також Ілон Маск і Морґан Фрімен, розглядає чотири загрози, які можуть поставити нашу цивілізацію під загрозу вимирання: штучний інтелект, зміна клімату, ядерна зброя та біотехнології. Щоб контролювати ці загрози, інститут доносить їхню небезпеку до членів урядів у всьому світі, щоб ті подбали про заходи безпеки завчасно.

Однак поки що всі ці розмови залишаються розмовами. Як і у випадку з війною, для більшості людей ці загрози залишаються чимось далеким та абстрактним, незрозумілою формою загрози, на яку «особисто я» не може вплинути. І не варто звинувачувати людей за це — це нормальна захисна реакція людини. Інша річ, що ті, хто дійсно може діяти, мусять усвідомлювати масштаб загроз, які нависають над нами у реальності, що склалася.

Що ж нам робити?

Дослідники з SIPRI виокремлюють п’ять принципів, якими мають керуватися люди, котрі ухвалюють важливі рішення:

  • Діяти треба вже зараз і на перспективу. Краще розв’язати потенційну проблему у зародку, ніж розгрібати її наслідки;
  • виживання та процвітання залежить від співпраці, яка має вийти на новий рівень, аби успішно протистояти виклику сучасного світу;
  • «чекайте несподіваного» — світ має бути готовим до того, що доведеться змінюватись і адаптуватися. «Як раніше» вже ніколи не настане і не потрібно намагатися його повернути;
  • перехід до екологічно стійких спільнот має бути виключно мирним — жожні «екологічні війни на благо» нашої цивілізації не потрібні;
  • процеси ухвалення рішень, від Організації Об'єднаних Націй до громадських проектів, повинні обов’язково враховувати думку людей, яких обговорювана проблема зачіпає найбільше.

Аналітики інституту наводять відмінний аргумент про те, як уряди деяких країн діяли під час пандемії COVID-19: замість того, щоб розв’язувати проблему, вони намагалися заробити політичні бали для себе та своїх партій, часто діючи всупереч порадам учених, поширюючи конспірологію та популістські меседжі, замість того, щоб ухвалювати складні рішення. Приблизно так діють деякі країни і щодо війни — сподіваючись, що до їхніх територій рука Росії не дотягнеться, вони всіляко гальмують військову та економічну допомогу Україні, прикриваючись словами інтересів свого народу.

У новій реальності країни не можуть діяти окремо, аби впоратися з якоюсь проблемою — чи то проблема екології, що зачіпає всю земну кулю чи війну в Україні, яка нібито зачіпає лише Україну. Ми не можемо перекладати відповідальність.

За словами авторів, мета їхньої доповіді не в тому, щоб викликати у читачів напад відчаю. Її створено, щоб показати політикам реальність, у якій ми існуємо, а також відкрити шлях до розв’язання проблем, з якими стикається людська цивілізація, і з якими зіткнеться в майбутньому.

І тоді, можливо, ми зуміємо потрапити в той самий 0,01% видів, що вижили, які продовжують своє життя на Землі.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X