Все починається у космосі. Астрономи вперше виявили «молекули життя» в диску молодої зірки

Хоча результати поки що попередні, вони дають уявлення про те, як складне життя може починатися ще на стадії міжзоряної хімії, до появи планет і навіть до завершення формування самої зірки.

«Аналіз показує, що протопланетні диски успадковують складні молекули з попередніх стадій розвитку, і утворення таких молекул може продовжуватися навіть на стадії протопланетного диска,» — пояснює астрохімік Камбер Шварц з Інституту астрономії Макса Планка у Німеччині.

Зірки та їхні планети формуються з щільних хмар холодного газу та пилу, що рухаються галактиками. Коли частина газу стає достатньо щільною, вона колапсує під власною гравітацією й утворює обертову масу. Під впливом моменту обертання пил і газ організовуються у диск навколо зірки, який годує її матеріалом.

Згодом зоряні вітри та тиск випромінювання відштовхують частину матеріалу, а залишок диска стає сировиною для формування планет. Іншими словами, речовина нашого тіла колись була частиною зірок.

Раніше вважалося, що активність молодих зірок — спалахи та випромінювання — ускладнює виживання біомолекул у протопланетних дисках. Тобто молекули, з яких формуються планети, мають утворюватися після того, як зірка трохи «заспокоїться».

Однак дослідження протозірки V883 Orionis, яка розташована за приблизно 1350 світлових років від нас і ще перебуває у фазі активних спалахів, показало дещо інше. Використовуючи радіотелескопи ALMA у Чилі, команда під керівництвом астронома Абубакара Фадула з MPIA виявила щонайменше 17 складних органічних молекул у протопланетному диску.

Серед них — етиленгліколь (простий спирт цукру, з якого можуть формуватися складніші молекули) та гліколонітрил (попередник амінокислот гліцину й аланіну та нуклеобази аденіну).

Їхня наявність у диску V883 Orionis свідчить про те, що молекули успадковуються від молекулярної хмари, з якої зірка сформувалася, заповнюючи «прогалину» між хімією до і після появи зоряного диска.

«Наше відкриття вказує на безперервну хімічну еволюцію та зростання складності між міжзоряними хмарами й повністю сформованими планетарними системами,» — говорить Фадул.

Молекули формувалися у дуже холодних умовах, ймовірно, на крижинах у молекулярній хмарі. Потім крижини злиплися, утворивши крижані об'єкти з «запакованими» молекулами. Коли молода зірка нагрілася, лід випарувався, звільнивши молекули, які тепер можна виявити за допомогою ALMA.

Проте сигнал від молекул був слабким, тому потрібні спостереження з вищою роздільною здатністю і на довших хвилях. Це допоможе не лише підтвердити вже знайдені молекули, а й відкрити нові, зокрема молекули, що містять азот, яких у даних ALMA було мало.

«Можливо, нам потрібно досліджувати й інші ділянки електромагнітного спектра, щоб знайти ще більш складні молекули. Хто знає, що ми можемо відкрити?» — додає Фадул.