Океанські ліхтарики. Біля берегів Нової Зеландії знайшли три нових види акул, що світяться
У кайтфінової акули, чорночеревної акули-ліхтаря і південної акули-ліхтаря, які мешкають біля берегів Нової Зеландії були виявлені сині візерунки на шкірі, що м’яко світяться.
З цих трьох акула кайтфін, яка виростає до 180 см в довжину, в даний час є найбільшою відомою біолюмінесцентною акулою в світі, відзначили вчені з Бельгії.
Біолюмінесценція — не рідкість для еволюції живих істот. Здається, це найбільш корисно для форм життя, які живуть в темряві, в тому числі - в глибинах океану, таких глибоких, що промені Сонця не можуть проникнути в воду.
У мезопелагічній зоні, також відомої як сутінкова зона, на глибині від 200 до 1000 метрів, біолюмінесценція необхідна. Було підраховано, що понад 90 відсотків усіх мезопелагічних тварин володіють тією або іншою формою біолюмінесценції.
Однак у акул біолюмінесценція недостатньо документально підтверджена, широко не вивчена. Морські біологи Жером Маллефет і Лоран Дюшатле з Католицького університету Лувена спробували виправити цю ситуацію.
Разом з Дарреном Стивенсом з Національного інституту водних і атмосферних досліджень (NIWA) в Новій Зеландії вони провели дослідження мезопелагічних акул, що мешкають в місцевих водах.
Завдяки їх роботі ми тепер знаємо, що кайтфіновая акула (Dalatias licha), яка мешкає в багатьох морях, дійсно біолюмінесцентні, про що вчені підозрювали з 1980-х років, хоча чітких доказів не було знайдено.
Дві інші акули, чорночеревна ліхтарна акула (Etmopterus lucifer) і південна ліхтарна акула (E. granulosus), набагато менше кайтфіна, до 47 і 60 см відповідно, але вони також є найбільш поширеними видами акул, які трапляються в сітки новозеландських глибоководних траулерів.
Вчені зловили свої екземпляри за допомогою дослідного трала NIWA на височини Чатем біля східного узбережжя Нової Зеландії в січні 2020 року. Із сотень спійманих акул, 13 були акулами кайтфін, 7 чорночеревних і 4 південних акули-ліхтарика.
Ці тварини були використані для дослідження біолюмінесценції. У шкірі всіх трьох видів вчені виявили фотофори — світловий орган, що виявляється у біолюмінесцентних тварин.
Цікаво, що у акул випромінювання світла регулюється гормонально (єдиний відомий вид тварин, для якого це так). Дослідники виявили, що у трьох видів акул мелатонін викликає світіння, альфа-меланоцити стимулюють його, а адренокортикотропні гормони його відключають.
Що стосується того, чому світяться акули, то з’ясувати це не так-то просто. Тварини можуть світитися з багатьох причин: залучення партнера, заманювання здбичі, навчання або маскування.
Вчені вважають, що для акул може працювати остання причина. Світіння концентрується навколо живота і нижньої частини тіла і це може допомогти зробити цих риб майже невидимими під певними кутами.
Там, де плавають акули, недостатньо глибоко, щоб світло не проникало всередину і тваринам, які плавають під акулами, вони можуть здаватися силуетами на тлі неба. Але коли їх животи загоряються синім, їх буде набагато важче побачити на тлі неба. Проте, світіння на спинних плавцях кайтфінової акули розгадати трохи складніше — необхідні додаткові дослідження.
За словами дослідників, розуміння цих істот може дати певне уявлення не тільки про окремі види, а й про те, як працює глибоководна екосистема в цілому.
«Це перше експериментальне дослідження трьох видів світних акул з Нової Зеландії дає уявлення про різноманітність біолюмінесценції акул і наголошує на необхідності додаткових досліджень, щоб допомогти зрозуміти цих незвичайних глибоководних мешканців», — написали автори дослідження.
Раніше НВ писав, що на узбережжі Середземного моря в Лівії на берег винесло мертву лисячу акулу. Місцеві жителі сфотографували її, а також виявили, що в акулі застряг «меч» іншого хижака.
Ніхто не бачив фактичного нападу, тому незрозуміло, чому риба-меч вдарила велику акулу виду Alopias superciliosus. Але, за словами дослідників, два океанських хижака, можливо, боролися за здобич.
«Найбільш вірогідний сценарій полягає в тому, що обидва види полювали на косяк риб або на кальмарів в глибині», — сказав провідний дослідник Патрік Джамбура, докторант кафедри палеонтології Віденського університету.
Хоча це перший зареєстрований випадок, коли риба-меч вбила лисячу акулу, вчені не знають, як часто це відбувається в глибині води.
